UAEU2.JPG

15.09.2021

Згідно з п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) склад та обсяг активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація) вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства, становлять:

  • активи (крім визначених підпунктами 2 і 3 п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ), сумарна вартість яких не перевищує 400 тис. грн. станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування (тобто, станом на 31 серпня 2022 року). У разі якщо грошова вартість таких активів визначена в іноземній валюті/банківських металах, їх вартість зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України (далі – НБУ)/облікової ціни банківських металів, розрахованої НБУ на дату подання декларантом Декларації;
  • нерухоме майно, розташоване на території України, яке станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування належало фізичній особі на праві власності (у тому числі спільної сумісної або спільної часткової власності), що підтверджується даними відповідних державних реєстрів, в обсязі:

а) об’єкти житлової нерухомості:

квартира/квартири, загальна площа якої/яких не перевищує сукупно 120 кв.м, або майнові права, що підтверджені відповідними документами, на таку квартиру або квартири у багатоквартирному житловому будинку незавершеного будівництва;

житловий будинок/житлові будинки, зареєстрований/зареєстровані у встановленому порядку в Україні, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 кв.м, або житловий будинок незавершеного будівництва чи будинки незавершеного будівництва, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 кв.м, за умови наявності у такої фізичної особи права власності на земельну ділянку відповідного цільового призначення;

б) об’єкти нежитлової нерухомості – нежитлові будинки некомерційного призначення та/або нежитлові будинки незавершеного будівництва некомерційного призначення, загальна площа яких не перевищує 60 кв.м;

в) земельні ділянки, сукупний розмір яких по кожній окремій ділянці не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями (далі – ЗКУ).

Відповідно до ст. 121 ЗКУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

- для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

- для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;

- для ведення садівництва – не більше 0,12 га;

- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в містах – не більше 0,10 га;

- для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 га;

- для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 га;

3) один транспортний засіб особистого некомерційного використання (крім транспортного засобу, призначеного для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, легкового автомобіля з робочим об’ємом циліндрів двигуна не менше як 3 тис. куб. см та/або середньоринковою вартістю понад 400 тис. грн., мотоцикла із робочим об’ємом циліндрів двигуна понад 800 куб. см., літака, гелікоптера, яхти, катера), право власності на який було зареєстровано відповідно до законодавства України станом на дату завершення періоду Декларування.

Щодо активів фізичної особи, визначених п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, не здійснюються нарахування та сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.

Відповідно до п. 16 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс) одноразові (спеціальні) добровільні декларації (далі – Декларація), а також відомості, що містяться в них, не можуть бути використані в розслідуваннях та/або перевірках стосовно декларанта, а також як докази у кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, цивільних та адміністративних справах (у межах складу та вартості активів, зазначених в Декларації як об’єкт і база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування).

Положення абзацу першого п. 16 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу не застосовуються у разі, якщо декларант, починаючи з 2010 року, є чи був членом сім’ї першого та другого ступенів споріднення, відповідно до п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, особи, визначеної абзацом третім п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу, крім випадку притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за ст.ст. 212 та 212 прим. 1 (щодо зобов’язань декларанта як фізичної особи або фізичної особи – підприємця) Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ із змінами та доповненнями (далі – ККУ) щодо активів фізичної особи (у межах складу та вартості), які зазначені в Декларації, або відповідними державними органами встановлено, що набуття активів, зазначених в Декларації, містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого     ст. 368 прим. 5 ККУ, або такі активи підлягають стягненню як необґрунтовані в порядку, встановленому главою 12 розд. III Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV із змінами та доповненнями. У разі винесення судом рішення, що набрало законної сили, про визнання активів, зазначених в Декларації, необґрунтованими та їх стягнення у дохід держави або винесення вироку суду щодо конфіскації або спеціальної конфіскації таких активів сплачений декларантом збір з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір) не повертається.

Активи фізичної особи (у межах складу та вартості), які зазначено у поданій Декларації, та відповідно сплачений Збір декларантом у повному обсязі суми Збору у встановлених підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу порядку, строки та розмірі, а також Декларація не можуть бути використані як підстава для відкриття кримінального провадження, кваліфікованого за ст.ст. 212 та 212 прим. 1 ККУ, або повідомлення про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 155 прим. 1, 162, 162 прим. 1, 163 прим. 1 (щодо самозайнятої особи), 163 прим. 2 (щодо самозайнятої особи в частині сплати єдиного податку та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), 163 прим. 4 ( щодо самозайнятої особи), 163 прим. 15 (щодо самозайнятої особи), 164 (щодо самозайнятої особи), 164 прим. 1, 164 прим. 2 (щодо самозайнятої особи), 165 прим. 1 (щодо самозайнятої особи), 166 прим. 6 (щодо самозайнятої особи) Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями, або як доказ визнання декларантом факту вчинення ним зазначених у абзаці третьому п. 16 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» правопорушень чи визнання ним вини у вчиненні зазначених у цьому абзаці правопорушень.

Отже, відомості, які зазначені декларантом у Декларації не можуть бути використані в розслідуваннях та/або перевірках стосовно декларанта, крім випадків, визначених п. 16 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу. 

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що статтею 103 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) встановлено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пп. 103.5 і 103.6 ст. 103 ПКУ, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 ПКУ).

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 ПКУ).

Згідно з положеннями п. 103.6 ст. 103 ПКУ у разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом державної податкової служби запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

Отже, нормами ПКУ не передбачено використання в електронному вигляді довідки для цілей ст. 103 ПКУ, тому така довідка не може бути підставою для застосування норм міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування. Підставою для застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування є довідка на паперовому носії, яка належним чином легалізована та перекладена відповідно до законодавства України.

Головне управління ДПС у Черкаській області нагадує, що надання податкових соціальних пільг (ПСП) передбачено ст. 169 ПКУ. Граничний дохід у 2021 році, який дає право на застосування ПСП, становить 3180,0 грн. (Місячний прожитковий мінімум для працездатної особи 2270,0 грн. х 1,4).

Підпунктом 169.1.1 ПКУ встановлено, що будь-який платник ПДФО має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року – 1135,0 грн. (2270,0 х 50%).

З урахуванням норм пп. 169.4.1 ПКУ платник податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги (1702,50 грн.), визначеної пп. 169.1.1 ПКУ, для такого платника ПДФО, який є особою з інвалідністю I або II групи, у тому числі з дитинства, крім осіб з інвалідністю, пільга яким визначена пп. «б» пп. 169.1.4 ПКУ (пп. «ґ» пп. 169.1.3 ПКУ).

З урахуванням норм пп. 169.4.1 ПКУ платник ПДФО має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати на суму ПСП у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги (2270,0 грн.), визначеної пп. 169.1.1 ПКУ, який є, зокрема, особою з інвалідністю І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (пп. «б» пп. 169.1.4 ПКУ).

Підпунктом 169.4.1 ПКУ визначено, що ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника ПДФО протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Отже, особа з інвалідністю І або ІІ групи має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП, у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги (1702,50 грн.), якщо розмір отриманого протягом місяця доходу не перевищує граничний розмір доходу для застосування ПСП.

Особа з інвалідністю І або ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни має право на ПСП у розмірі 200 відсотків суми пільги (2270,0 грн.), якщо розмір отриманого доходу не перевищує граничний розмір доходу для застосування ПСП

(постанова КМУ від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН»)

Відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено критерії  ризиковості платника податку на додану вартість.

  1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
  2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
  3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.
  4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
  5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
  6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
  7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу Українифінансової звітності.
  8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

Алкогольні напої – продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відс. об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД (п.п. 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Алкогольні коктейлі відносяться до коду 22089069 товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

При продажу алкогольних коктейлів суб’єкт господарювання зобов’язаний проводити такі розрахункові операції на повну суму покупки через реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмні РРО та в обов’язковому порядку надавати споживачу розрахунковий документ встановленої форми і змісту, створений в паперовій та/або електронній формі, на повну суму проведеної операції з використанням режиму програмування та із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД дляалкогольнихкоктейлів.

Отже, коктейлі, виготовлені з використанням алкогольних напоїв, якщо вміст спирту етилового в таких коктейлях перевищує 0,5 відс. об’ємних одиниць, підпадають під визначення алкогольних напоїв.

Продаж зазначених коктейлів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об’єктах громадського харчування, є операціями з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Такі операції є об’єктом оподаткування акцизним податком відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ.

 Ставка акцизного податку з обсягів реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольних напоїв відповідно до п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПКУ становить 5 відсотків

При цьому базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ (п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПКУ).

Фізичні особи – підприємці (далі – ФОП) подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО). Норми встановлені п. 177.5 ПКУ.

Так,з гідно з пп. 177.5.1 ПКУ авансові платежі з ПДФО розраховуються платником ПДФО самостійно згідно з фактичними даними, обліку доходів і витрат, що ведеться згідно з п. 177.10 ПКУ, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.

Якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від’ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.

Водночас пп. 177.5.3 ПКУ визначено, що остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній Декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Згідно з п. 57.1 ПКУ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним Декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання Декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов’язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Однак, якщо ФОП несвоєчасно сплачується сума самостійно визначеного зобов’язання з ПДФО, то до платника ПДФО застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій відповідно до ст. 124 ПКУ.

Крім того, при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання нараховується пеня (пп. 129.1.3 ПКУ).

Згідно з п. 129.4 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного пп. 129.1.3 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Враховуючи викладене, до ФОП на загальній системі оподаткування за не сплату, або несвоєчасну сплату суми грошового зобов’язання, визначеного ним в річній Декларації, застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій та пені.

При цьому враховуючи, що остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній Декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО на підставі документального підтвердження факту його сплати, штрафні санкції за несвоєчасну сплату авансових платежів не застосовуються.

Згідно з п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть фізичні особи – резиденти, у тому числі самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об’єкти декларування, і які відповідно до ПКУ є чи були платниками податків.

Відповідно п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється положеннями розд. IV ПКУ. Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку на доходи фізичних осіб в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок нерухомого або рухомого майна визначено ст. 174 ПКУ, відповідно до п.п. «а» п.п. 174.2.1 п. 174.2 якої за нульовою ставкою оподатковуються об’єкти спадщини, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення. При цьому об’єкти дарування, зазначені в п. 174.1 ст. 174 ПКУ, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розд. IV ПКУ для оподаткування спадщини (п. 174.6 ст. 174 ПКУ).

Відповідно до п. 174.3 ст. 174 ПКУ особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці/обдаровані, які отримали спадщину/дарунок. Дохід у вигляді вартості успадкованого/отриманого у дарунок майна (у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації про майновий стан та доходи, крім спадкоємців, які отримали у спадщину/дарунок об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, у разі якщо об’єкти рухомого або нерухомого майна були отримані у спадок (подарунок) від члена сім’ї першого або другого ступеня споріднення, то подавати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію платнику податків не потрібно за умови відсутності інших підстав для подання такої декларації.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ; в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

         З метою оподаткування ПДВ до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до абзацу десятого п.п. 7.2 п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) декларант зобов’язаний документально підтвердити вартість об’єктів декларування шляхом додання до одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація) засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі якщо такі об’єкти знаходяться (зареєстровані) за межами України.  

Відповідно до абзацу другого частини першої ст. 4 Закону України від 03 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» із змінами та порушеннями (далі – Закон № 5029) визначено, що основи державної мовної політики визначаються Конституцією України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР із змінами та доповненнями (далі – Конституція), а порядок застосування мов в Україні – Законом № 5029.

Згідно з ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова.
     Частиною другою ст. 6 Закону № 5029 визначено, що українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються Законом № 5029.

Статтею 11 Закону № 5029 встановлено, що основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.

Відповідно до п.п. 19 прим. 1.1.2 п. 19 прим. 1.1 ст. 19 прим. 1 ПКУ до повноважень (функцій) контролюючих органів відноситься, зокрема, контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Таким чином, оскільки українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами виконавчої влади, то декларант, у разі якщо об’єкти декларування знаходяться за межами України, одночасно з поданням Декларації зобов’язаний надати легалізовані в установленому порядку документи, які супроводжуються нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

  • В умовах обмежених можливостей повноцінної реалізації податкового контролю робота підрозділу податкового аудиту спрямовувалася на виконання завдань – поліпшення ефективності організації контрольно-перевірочної роботи та забезпечення надходжень до бюджету, у т.ч. досягнення позитивних темпів росту показників порівняно з попереднім роком.
  • Крім того, у січні-серпні 2021 року було вжито комплекс заходів із детінізації економіки шляхом охоплення контрольно-перевірочними заходами 1591 ризикових суб’єктів господарювання, за результатами яких встановлено порушення податкового законодавства та донараховано до бюджету грошових зобов’язань 60,5 млн гривень. Із зазначеної суми у січні-серпні 2021 року мобілізовано до бюджету 15,1 млн гривень.
  • Аудитори податкової служби працюють у рамках запровадженого карантину. Увагу було зосереджено на аналітичній роботі та аналізу ризиків суб’єктів господарювання, які декларують незначні виторги  в  обігу підакцизних товарів, та з питань заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ.
  • За результатами прийнятих у січні-серпні податкових повідомлень-рішень по 469 фактичних перевірках суб’єктів господарювання з незначними виторгами, сума донарахованих штрафних санкцій склала 19,1 млн гривень.
  • Одним з актуальних напрямів роботи ДПС є забезпечення проведення перевірок суб’єктів господарювання для ліквідації за заявами платників. Після зняття з 8 серпня 2020 року мораторію на перевірки з ліквідації, в ДПС активізовано роботу  з цього питання.
  • Станом на 01.09.2021 проведено 71 перевірки платників податків, якими подано заяви про їх припинення (закриття) (ст.78.1.7 ПКУ), за результатами яких донараховано 235 тис. грн податкових зобов’язань, прийнято рішення про недоцільність проведення документальних перевірок (у зв’язку з відсутністю господарської діяльності, відсутністю (закриттям) розрахункових рахунків, відсутністю активів, інше) по 369 платниках. Крім того, проведено 803 документальних перевірок у зв’язку з процедурою припинення ФОПів та по 2850 - прийнято рішення про недоцільність проведення документальних перевірок (у зв’язку з відсутністю господарської діяльності, відсутністю (закриттям) розрахункових рахунків, відсутністю активів, інше).

      Робота щодо відпрацювання ризикової категорії суб’єктів господарювання контрольно-перевірочними заходами, дозволених у період дії мораторію, продовжується.

З початку 2021 року власникилегковихавтомобілівсплатили до місцевихбюджетівЧеркаської області 1726,8 тис грн транспортного податку. Іззагальноїсуми 1158,1 тис грнсплаченоюридичними особами,  фізичними особами - власникамиелітнихавтівоксплачено 568,7 тис гривень.

Нагадаємо, щооб’єктомоподаткуваннятранспортнимподатком є легковіавтомобілі, з року випускуяких минуло не більшеп'ятироків (включно) та середньоринковавартістьяких становить понад 375 розмірівмінімальноїзаробітної плати, встановленої законом на 1 січняподаткового (звітного) року (п.267.2 ст. 267 Податкового кодексу України). Ставка транспортного податку становить з розрахунку на календарнийрік у розмірі 25 тис грн за коженлегковийавтомобіль, який є об’єктомоподаткування (п.267.4 ст. 267 ПКУ).

Сплачуєтьсятранспортнийподаток за місцемреєстраціїавтомобіля:

- фізичними особами протягом 60 днів з дня врученняподатковогоповідомлення – рішення;

- юридичними особами - авансовимивнескамищоквартально до 30 числа місяця, щонаступає за звітним кварталом, яківідображаються в річнійподатковійдекларації.

Звертаємоувагу, щоплатникиподатків, якімаютьелектроннийцифровийпідпис, можутьсплатититранспортнийподаток за допомогоюЕлектронногокабінетуплатника. Вхід до кабінетуздійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua , або через офіційнийвебпортал ДПС (tax.gov.ua).

 Відповідно до п.п. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому ПКУ, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до п. 1 глави 3 розд. II Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 із змінами та доповненнями (далі – Порядок), у разі перереєстрації з метою використання реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) в іншій господарській одиниці суб’єктом господарювання або представником суб’єкта господарювання надаються:

реєстраційна заява з позначкою «Перереєстрація»;

реєстраційне посвідчення.

Після отримання належним чином оформлених документів у разі відсутності підстав для відмови посадова особа контролюючого органу не пізніше двох робочих днів з дня подання реєстраційної заяви проводить перереєстрацію РРО шляхом внесення змін до даних інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС розміщує в Електронному кабінеті в електронній формі та/або видає суб’єкту господарювання нове реєстраційне посвідчення.

Згідно з п. 2 глави 3 розд. II Порядку у разі зміни даних щодо суб’єкта господарювання, які зазначаються в реєстраційному посвідченні (податковий номер або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку в паспорті, найменування (прізвище, ім’я, по батькові)), або сфери застосування РРО, версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, а також у разі встановлення розбіжностей чи помилок у записах реєстраційного посвідчення, втрати або непридатності його для використання суб’єкт господарювання або представник суб’єкта господарювання протягом п’яти робочих днів, що настають за днем, коли виникли зміни або інші підстави для заміни реєстраційного посвідчення, подає до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО:

реєстраційну заяву з позначкою «Перереєстрація» із зазначенням причини перереєстрації;

реєстраційне посвідчення.

Після отримання документів у разі відсутності підстав для відмови посадова особа контролюючого органу не пізніше двох робочих днів з дня подання реєстраційної заяви проводить перереєстрацію РРО шляхом внесення змін до інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС та видає суб’єкту господарювання нове реєстраційне посвідчення.

У разі змін даних щодо суб’єкта господарювання, які зазначаються в реєстраційному посвідченні та пов’язані з перейменуванням районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об’єктів топоніміки населених пунктів за рішенням органів місцевого самоврядування, суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО реєстраційну заяву з позначкою «Перереєстрація» та реєстраційне посвідчення. Після отримання такої заяви контролюючий орган видає суб’єкту господарювання нове реєстраційне посвідчення. З моменту видачі нового реєстраційного посвідчення попереднє реєстраційне посвідчення вважається таким, що втратило чинність.

При цьому заява з позначкою «Перереєстрація» оформлюється та надається до контролюючого органу у тому самому порядку, що й заява про реєстрацію РРО (п. 3 глави 3 розд. II Порядку).

Разом з тим, п. 4 глави 3 розд. II Порядку встановлено, що у разі зміни місцезнаходження або місця проживання, включення/невключення суб’єкта господарювання до Реєстру великих платників податків, реорганізації контролюючих органів чи з інших причин, унаслідок яких змінюється контролюючий орган, в якому суб’єкт господарювання обліковується як платник податків за основним місцем обліку, протягом двох робочих днів після переведення платника податків на обслуговування до контролюючого органу за новим місцем обліку засобами інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС здійснюється перереєстрація РРО до контролюючого органу за новим основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків.

Реєстраційне посвідчення, видане суб’єкту господарювання згідно з цим Порядком контролюючим органом за попереднім місцем обліку, залишається чинним до моменту виникнення змін у даних щодо суб’єкта господарювання, які зазначаються в реєстраційному посвідченні.

Документи щодо реєстрації/перереєстрації РРО, які знаходились в контролюючому органі за попереднім основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків, передаються разом з обліковою справою до контролюючого органу за новим основним місцем обліку такого платника податків.

 

13.09.2021

 Як повідомив начальник Головного управління ДПС у Черкаській області Антон Царюк, платниками податків Черкащини протягом січня - серпня 2021 року до бюджетів всіх рівнів Черкаської області сплачено 129,5 млн грн рентної плати за користування природними ресурсами.

Зокрема, до державного бюджету за 8 місяців поточного року сплачено 65,4 млн грн рентної плати. Найбільшу частку у надходженнях від рентної плати до державного бюджету складає рентна плата за спеціальне використання води – 31,2 млн гривень (47,7 відсотка).

Також, до державного бюджету сплачено 21 млн грн рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, 12,7 млн грн рентної плати за користування надрами та 0,5 млн грн рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України.

В свою чергу, до місцевих бюджетів за 8 місяців 2021 року сплачено     64,1 млн грн рентної плати, у тому числі: 33,1 млн грн рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, 25,6 млн грн рентної плати за спеціальне використання води та 5,4 млн грн рентної плати за користування надрами.

Протягом останніх декількох днів, спостерігались непоодинокі спроби вчинення шахрайських дій невідомими особами, які представляються посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області або довіреними особами таких посадовців.

Особливо активізувались шахраї на території Золотоніськогота Уманського районів Черкаської області. Останні спроби ошукати платників податків зафіксовано з телефонних номерів мобільних операторів України (095) 76-99-731 та (095) 76-99-373.

Злочинці телефонують та надсилають повідомлення через месенджери до керівників суб’єктів господарської діяльності Черкаської області, здійснюючи психологічний тиск на підприємців, з метою незаконно заволодіти грошовими коштами під будь-яким приводом (надання грошової допомоги, погрози застосування штрафних санкцій, уникнення проведення перевірок тощо). В подальшому шахраї пропонують перераховувати їм грошові кошти на карткові рахунки різних банківських установ України.

Головне управління ДПС у Черкаській області наголошує, що посадові особи органів ДПС діють виключно в межах повноважень та не можуть звертатися до платників з подібними проханнями.

Звертаємо увагу, що такі дії кваліфікуються як шахрайство та умисна дискредитація податкових органів. Для запобігання діяльності шахраїв просимо вас бути пильними та обачними, уважно перевіряти інформацію, не піддаватися на провокації та ні за яких обставин не перераховувати кошти!

У разі виявлення фактів шахрайських дій з боку невідомих осіб, намагайтесь зібрати всю можливу інформацію (прізвища, ім’я, номери телефонів, номери карткових рахунків тощо).

Якщо ви постраждали від дій аферистів або маєте інформацію про подібні випадки, просимо негайно повідомляти про це підрозділи Національної поліції у Черкаській області за номером телефону – 102, або Головне управління ДПС у Черкаській області будь-яким зручним способом:

- з використанням засобів поштового зв’язку на адресу: вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002;

- на офіційну електронну адресу ГУ ДПС у Черкаській області Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;

- засобами телекомунікації, безпосередньо до відділу з питань запобігання та виявлення корупції, за телефоном 0472 – 33-91-27

- на офіційну електронну адресу відділу з питань запобігання та виявлення корупції  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;

- у письмовому вигляді через працівників відділу з питань запобігання та виявлення корупції.

 Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що під час нарахування (виплати) фізичним особам – підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язаніутримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у джерела виплати.

Згідно з п.п. 38.9 п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) під час нарахування (виплати) фізичним особам – підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія п. 177.8 ст. 177 ПКУ та п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 ПКУ.

Доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до п.п. 38.9 п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця та/або доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку.

Тимчасово окупована територія – територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України (п.п. 38.1 п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Постановою Верховної ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р.

В якому випадку декларант звільняється від відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та від обов’язку нарахувань та сплати податків і зборів щодо доходів, які стали джерелом одержання (набуття) активів, зазначених таким декларантом в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації?

Відповідно до абзацу другого п. 13 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) сплата декларантом у повному обсязі суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір), у тому числі донарахування грошового зобов’язання, у випадках, передбачених підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, звільняє такого декларанта від відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та від обов’язку нарахування та сплати податків і зборів щодо доходів, які стали джерелом одержання (набуття) активів, зазначених таким декларантом в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації (далі – Декларація) (у межах складу і вартості активів, зазначених в Декларації як об’єкт і база для нарахування Збору), що мали місце у будь-якому з податкових періодів до 01 січня 2021 року.

Відповідно до п.п. 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір) щодо задекларованих об’єктів визначається шляхом застосування до бази для нарахування Збору, визначеної згідно з п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, ставки 2,5 відс. щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

Як альтернативу платник податків може обрати ставку 3 відс. із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно.


Відповідно до п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої – третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 – 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ.

Підпунктом 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПКУ встановлено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (далі – Заява).

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, зокрема, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 851) та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2155).

Згідно з абзацом третім п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ до поданої Заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. XIV ПКУ.

Для обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, зареєстровані в установленому порядку фізичні особи – підприємці, відповідно до п.п. 298.8.5 п. 298.8 ст. 298 ПКУ подають Заяву до закінчення місяця, в якому відбулася їх державна реєстрація.

Форми Заяви та Розрахунку доходу за попереднiй календарний рiк, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування (далі – Розрахунок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308.

Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до ПКУ, законів України № 851 та № 2155 без укладення відповідного договору (абзац перший п. 42.6 ст. 42 ПКУ).

Порядок обміну електронними документами платника податків та контролюючого органу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац десятий п. 42.6 ст. 42 ПКУ).

Пунктом 2 розд. ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.06.2020 № 261) (далі – Порядок № 557), зокрема, визначено, що автор (платник) створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов’язкових реквізитів.

Абзацом першим п. 42 прим. 1.2 ст. 42 прим. 1 ПКУ визначено, що Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.

Робота у приватній частині Електронного кабінету здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.

Для надіслання Заяви фізичною особою – підприємцем в меню «Введення звітності» приватної частини Електронного кабінету обирається рік та місяць, в якому створюється Заява, та з переліку електронних форм обирається Заява за формою F0102003. При цьому за замовчуванням встановлюється орган ДПС за місцем основної реєстрації.

У запропонованій формі Заяви необхідно заповнити відповідні поля електронного документу, підписати та надіслати, при цьому реєстраційні дані платника податків заповнюються автоматично.

У разі переходу фізичної особи – підприємця на спрощену систему оподаткування (перша-третя група платників єдиного податку) додатково до Заяви подається Розрахунок. Для цього платник у вкладці «Додатки» обирає опцію «Додати» Розрахунок за формою F0102103 та заповнює обов’язкові поля.

Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі – протягом перших двох годин наступного операційного дня (абзац перший п. 8 розд. ІІ Порядку № 557).

Пунктом 9 розд. ІІ Порядку № 557 визначено, що не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та Порядком № 557, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції.

У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції (п. 11 розд. ІІ Порядку № 557).

Разом з тим повідомляємо, що вкладка «Вхідні документи» меню «Вхідні/вихідні документи» надає доступ до квитанції № 2 щодо приймання та обробки Заяви, надісланої користувачу Електронного кабінету.


 

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених цим ПКУ, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 93.1 ст. 93 ПКУ визначено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених ст. 55 ПКУ, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов’язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до ст. 92 «Узгодження операцій із заставленим майном» ПКУ.

Крім того, списання податкового боргу згідно з п. 2 прим. 4 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ є підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів (абзац сьомий п. 2 прим. 4 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ). Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених п. 93.1 ст. 93 ПКУ (п. 93.2 ст. 93 ПКУ).

Порядок реєстрації обтяжень на рухоме та нерухоме майно визначено законами України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1952) та від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1255).

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав), крім випадку, передбаченого ст. 31 прим. 2 Закону № 1952 (абзац перший частини другої ст. 19 Закону № 1952).

За результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор прав на нерухоме майно на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (абзац перший частини першої ст. 26 Закону № 1952). Частиною другою ст. 42 Закону № 1255 визначено, що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі – Державний реєстр) вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими та загальнодоступними для всіх юридичних та фізичних осіб.

Держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України (частина перша ст. 42 Закону № 1255). Держатель Державного реєстру наділяє відповідних суб’єктів повноваженнями реєстраторів Державного реєстру, які надаватимуть послуги щодо внесення записів до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень, звернення стягнення на предмет обтяження та надання витягів з Державного реєстру, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина четверта ст. 42 ПКУ).

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п’яти днів зобов’язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру (абзац третій ст. 44 Закону № 1255). Відповідно до абзаців третього та п’ятого п. 2 Порядку ведення Державного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 830): держатель Державного реєстру – це Міністерство юстиції України (далі – Мін’юст), що забезпечує ведення Державного реєстру; реєстратори – це суб’єкти, уповноважені держателем Державного Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені Порядком № 830.

Таким чином, у разі звільнення майна платника податків з-під податкової застави орган ДПС звертається до Мін’юсту або реєстраторів Державного реєстру та/або Державного реєстру прав із заявою про припинення обтяження і виключення запису щодо обтяження рухомого та нерухомого майна з відповідних реєстрів. Якщо після погашення заборгованості та припинення податкової застави обтяження не виключено з Державного реєстру або з Державного реєстру прав, то платнику податків необхідно письмово звернутися до органу ДПС за своїм місцем обліку щодо такого виключення.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (із змінами внесеними наказами Міністерства фінансів України від 18.06.2020 № 306 та від 08.06.2021 № 329) (далі – Положення № 13)).

При цьому п. 1 розд. I Положення № 13 визначено, що вимоги Положення № 13 поширюються на усі розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій (далі –РРО)/програмними РРО, крім розрахункових проїзних та перевізних документів на залізничному (крім приміського) й авіаційному транспорті, квитків на міські та приміські автомобільні маршрути, міський електротранспорт, білетів державних лотерей, квитанцій на послуги поштового зв’язку.


 

           Відповідно до норм Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, не може бути підприємцем у межах такої незалежної діяльності. При цьому чинним законодавством не заборонено фізичній особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, бути підприємцем та здійснювати іншу (відмінну від незалежної) підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

Так, порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено ст. 177 ПКУ.

Доходи фізичних осіб – підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною в п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відсотків) (п. 177.1 ст. 177 ПКУ).

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Згідно з п. 177.5 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Пунктом 177.10 ст. 177 ПКУ визначено, що фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Фізичні особи – підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися, зокрема, інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п. 177.11 ст. 177 ПКУ).

 Щодо фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, то порядок оподаткування їх доходів визначено у ст. 178 ПКУ.

Так, відповідно до п. 178.2 ст. 178 ПКУ доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною в п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відсотків).

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності (п. 178.3 ст. 178 ПКУ).

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до розд. IV ПКУ у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п. 178.4 ст. 178 ПКУ).

Пунктом 178.6 ст. 178 ПКУ визначено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Типова форма) та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261.

Отже, з огляду на викладене, якщо фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність одночасно здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, така особа зобов’язана вести облік доходів і витрат за Типовою формою, у якій відображати отримані доходи та понесені протягом року витрати від здійснення обох видів діяльності.

За результатами звітного року зазначена особа подає одну податкову декларацію у строки, передбачені для фізичних осіб – підприємців (протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року) за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» зі змінами.

При заповненні податкової декларації поряд з доходами від незалежної та підприємницької діяльності відображаються інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

При цьому фізична особа самостійно розраховує податок на доходи фізичних осіб та сплачує його до бюджету в строки, передбачені п. 57.1 ст. 57 ПКУ, тобто протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подачі податкової декларації.


 Відповідно до п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-IV із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду України соціального захисту осіб з інвалідністю згідно із законом.

Згідно з ст. 16 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 280/97) органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються Законом № 280/97 та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься, зокрема, затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування (п. 22 ст. 26 Закону № 280/97).

Відповідно до положень ст. 34 Закону № 280/97 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема щодо вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов’язаних з охороною материнства і дитинства.

Враховуючи зазначене, матеріальна допомога, що надається фізичним особам за рахунок міського бюджету, не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за умови виконання міською радою затвердженої програми соціально-економічного розвитку чи цільової програми з питань діяльності місцевого самоврядування, в якій передбачено надання такої допомоги за рахунок коштів місцевого бюджету (з конкретним визначенням її напрямів, умов надання та кошторисом).

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведеним у додатку 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773) із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 19.05.2021 № 278, доходи у вигляді матеріальної допомоги, отримані фізичними особами за рахунок коштів місцевого бюджету (з конкретним визначенням її напрямів, умов надання та кошторисом), відображаються відповідним органом місцевого самоврядування у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ознакою доходу «128».


Пунктами 1 та 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265), зокрема, встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Форма та зміст розрахункових документів встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 13), що розроблене відповідно до ст. 8 Закону № 265.

Вимоги Положення № 13 поширюються на розрахункові документи, створені РРО/ПРРО, крім розрахункових проїзних та перевізних документів на залізничному (крім приміського) й авіаційному транспорті, квитків на міські та приміські автомобільні маршрути, міський електротранспорт, білетів державних лотерей, квитанцій на послуги поштового зв’язку.

Отже, основні реквізити розрахункового документа (фіскального касового чека), визначені Положенням № 13, однакові для чеків, створених РРО та ПРРО.

Про відмінності щодо реквізитів, які не повинен містити чек ПРРО, наприклад заводський номер РРО, чи про відмітку режиму роботи онлайн/офлайн, яку не повинен містити чек РРО, зазначено у п. 2 розд. ІІ Положення № 13 та у примітці до форми чеку (додаток 1 до Положення № 13). 


 

У відділі з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДПС у Черкаській області наголошують, що статтею 52 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено додаткові заходи здійснення фінансового контролю.

Зокрема, у разі відкриття суб’єктом декларування або членом його сім’ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента, відповідний суб’єкт декларування зобов’язаний у десятиденний строк письмово повідомити про це Національне агентство з питань запобігання корупції у встановленому ним порядку, із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента.

Відлік вказаного строку розпочинається з моменту, коли посадовець відкрив валютний рахунок, або ж коли йому стало відомо або повинно було стати відомо про відкриття зазначеного валютного рахунку.

Також, статтею 52 Закону України «Про запобігання корупції»  визначено, що порядок інформування Національного агентства про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, а також про суттєві зміни у майновому стані визначаються Національним агентством.

Відповідно до наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.12.2020 № 574/20 “Про внесення змін до Порядку інформування Національного агентства з питань запобігання корупції про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента” подати таке повідомлення зараз можна онлайн, скориставшись особистим кабінетом у Реєстрі декларацій.

Раніше такі повідомлення надсилалися лише поштою, однак завдяки тому, що НАЗК оновило Реєстр декларацій минулого року, функція стала доступною онлайн.

У разі подання повідомлення через персональний електронний кабінет, повідомлення в паперовому вигляді не подається.

Для того, щоби подати повідомлення через особистий кабінет:

  1. перейдіть за посиланням та увійдіть у Реєстр за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП).
  2. натисніть «Нове повідомлення про відкриття валютного рахунка».
  3. заповніть необхідну інформацію та натисніть кнопку «Подати документ».

У публічній частині Реєстру декларацій повідомлення про відкриття валютного рахунка не відображаються.

За необхідності декларанти також можуть подати повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента у паперовому вигляді. Для цього необхідно заповнити форму, передбачену Порядком інформування Національного агентства з питань запобігання корупції про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, та надіслати її рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою:                   бульв. Дружби Народів, 28, м. Київ, 01103.

За неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено настання адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


 

 Згідно з п.п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники транспортного податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Форма Податкової декларації з транспортного податку (далі – Декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 415 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 27.06.2017 року № 595).              Заголовна частина Декларації містить рядок 1 «Тип декларації», яке передбачає наступні форми: «Звітна», «Звітна нова», «Уточнююча».                    У полі 01 «Звітна» проставляється відмітка «Х» у разі подання річної Декларації. У полі 02 «Звітна нова» проставляється відмітка «Х», якщо в наданій раніше Декларації була допущена помилка і вона виправляється шляхом подання нової Декларації до настання граничного терміну її подання. У разі виправлення самостійно виявлених помилок протягом року після граничного терміну подання Декларації або за минулі роки: у заголовній частині Декларації: у полі 03 «Уточнююча» рядка 1 проставляється відмітка «Х»;

 у графі «з урахуванням уточнень з» зазначається номер місяця звітного року (арабськими цифрами) перед місяцем продажу транспортного засобу (або переходу права власності на транспортний засіб).

у табличній частині Декларації: у рядку 1 (рядки з 1.1 по останній) зазначається виправлена (уточнена) інформація;

у рядку 2 вказується нарахована сума податку за всіма транспортними засобами (для колонок 10 – 14 сума значень рядків 1.1 – 1.n відповідної колонки; також для колонки 10 сума значень колонок 11 –14 рядка 2);

 у рядку 3 – нарахована сума податку за всіма транспортними засобами за даними раніше поданої Декларації (рядок 2 Декларації, що уточнюється);

у рядку 4 – нарахована до збільшення сума податкового зобов’язання минулих податкових періодів або періодів поточного року (позитивне значення (рядок 2 – рядок 3));

у рядку 5 – нарахована до зменшення сума податкового зобов’язання минулих податкових періодів або періодів поточного року (позитивне значення (рядок 3 – рядок 2));

 рядок 6 заповнюється платником самостійно відповідно до п.п. «а» або «б» п. 50.1 ст. 50 глави 2 розд. II ПКУ, якщо заповнено рядок 4 Декларації. У рядку 6 зазначається сума штрафу (у гривнях із копійками), що розраховується за формулою: ((колонки 11 – 14 рядка 4 лише за періоди, за яким на момент подання Декларації минув термін сплати) х 3 % або 5 %);

у рядку 7 зазначається сума пені, нарахована платником самостійно на суму недоплати зобов’язання (у гривнях із копійками) відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 та абзацу другого п. 129.4 ст. 129 глави 12 розд. ІІ ПКУ.

Згідно з розд. IV Закону України від 04 червня 2020 року № 674-IX «Про митний тариф України» (далі – Закон № 674) товар «тютюн для кальяна» класифікується у підпозиції 2403 11 позиції 2403 групи 24 «Тютюн і промислові замінники тютюну».

Відповідно до п. 1 примітки до підпозицій групи 24 «Тютюн і промислові замінники тютюну» розд. IV Закону № 674 в підпозиції 2403 11 термін «тютюн для кальяна» означає тютюн, призначений для куріння за допомогою кальяна, що складається з суміші тютюну та гліцерину, з вмістом або без вмісту ароматичних масел і екстрактів, меляси або цукру, який має або не має фруктового аромату. Проте продукти, що не містять тютюн, призначені для куріння за допомогою кальяна, виключаються з цієї підпозиції.     Відповідно до п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які ПКУ встановлено ставки акцизного податку.

Вичерпний перелік підакцизних товарів встановлено ст. 215 ПКУ, зокрема, у п.п. 215.3.2 п.215.3 ст. 215 ПКУ визначено коди згідно з УКТ ЗЕД тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, які належать до підакцизних товарів. Згідно з п.п. 215.3.2 п. 215.3 ст. 215 ПКУ товар, який класифікується у позиції 2403 (Тютюн та замінники тютюну, інші, промислового виробництва; тютюн «гомогенізований» або «відновлений»; тютюнові екстракти та есенції) є підакцизним товаром.

Згідно з п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПКУ базою оподаткування акцизним податком є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі.

Для використання у кальянах призначений товар «тютюн для кальяну», який класифікується у підпозиції 2403 11 групи 24 «Тютюн і промислові замінники тютюну», тобто готова суміш, до складу якої входить тютюн, який є невід’ємною часткою такої суміші та який неможливо відокремити із готової суміші.

Отже, базою оподаткування акцизним податком при реалізації суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі суміші для кальяну є вартість всієї суміші, яка класифікується за кодом УКТ ЗЕД 2403 11, а не його частки – тютюну.

За повідомленням начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Антона Царюка, в січні - серпні поточного року кількість новостворених суб’єктів господарювання регіону взятих на податковий облік в ГУ ДПС у Черкаській області, склала 5664 платника податків, з них 780 юридичних осіб та 4884 фізичні особи-підприємця. За аналогічний період 2020 року було взято на облік в податкових органах області 4920 платників податків, з них 792 юридичні особи та 4128 фізичних осіб-підприємців.

Так, в січні - серпні 2021 року по 3737 суб’єктах господарювання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) надійшли відомості про державну реєстрацію припинення юридичних осіб та/або державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, з них по 455 юридичних особах та по 3282 фізичних особах - підприємцях. За аналогічний період 2020 року з ЄДР надійшли відомості про державну реєстрацію припинення по 3821 платнику податків: з них по 321 юридичній особі та 3500 фізичних особах - підприємцях.

Крім того, Антон Царюк зазначив, що в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (далі - ДРФО) в січні - серпні 2021 року зареєстровано 16453 фізичні особи, з них зареєстровано 576 іноземних громадян, а також було внесено зміни до реєстраційних даних в ДРФО по 34499 фізичних особах Черкаської області. За аналогічний період 2020 року було зареєстровано в ДРФО 7460 фізичних осіб, з них 405 іноземних громадян, внесено зміни до реєстраційних даних в ДРФО по 25082 фізичних особах області.

Законом України від 15 червня 2021 року № 1539-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету», який набрав чинності 21.07.2021, розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) доповнено новим підрозділом 9 прим. 4.

Підпунктом «г» п. 5 підрозділу 9 прим. 4 розділу. XX ПКУ визначено, що об’єктами декларування не можуть бути, зокрема, кошти в національній та іноземній валютах, які на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація) перебувають у готівковій формі.

Водночас, п. 9 підрозділу 9 прим. 4 розділу XX ПКУ передбачено, що для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування декларант має розмістити кошти в національній та іноземній валютах у готівковій формі та/або банківських металах на поточних рахунках із спеціальним режимом використання в банках України (далі – спеціальні рахунки) до подання Декларації.

Декларант з метою забезпечення виконання положень п. 9 підрозділу 9 прим. 4 розділу XX ПКУ звертається до банку для відкриття спеціального рахунку. Порядок відкриття, закриття, зарахування коштів на спеціальний рахунок і здійснення контролю за операціями за таким рахунком встановлюються Національним банком України.

Відтак, декларант, який бажає задекларувати кошти в національній та іноземній валютах у готівковій формі, повинен до подання Декларації розмістити такі кошти на поточних рахунках із спеціальним режимом використання в банках України.

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.Норми визначені пп. 14.1.147 ПКУ.

Так, згідно з наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. №11 «Про бюджетну класифікацію» зі змінами та доповненнями надходження до бюджету земельного податку та орендної плати обліковується за окремими кодами класифікації доходів бюджету. В органах ДПС платнику, який одночасно є платником земельного податку та орендної плати, відкривають окремі інтегровані картки платника для обліку земельного податку та орендної плати.

Отже, платник, який є одночасно платником земельного податку та орендної плати, має подати до органу ДПС за місцем знаходження земельної ділянки окремо податкову декларацію з плати за землю щодо земельного податку та окремо щодо орендної плати.

Відповідно до пп. 1 і 2 частини першої ст. 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 755) відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу – підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) на підставі:

1) відповідних заяв про державну реєстрацію;

2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій.

В ЄДР містяться дані, зокрема, згідно з п. 11 частини другої та п. 6 частини четвертої ст. 9 Закону № 755 про види діяльності юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Інформаційна взаємодія між ЄДР та інформаційними системами державних органів у випадках, визначених ст. 13 Закону № 755, здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами (частина перша ст. 13 Закону № 755).

Технічний адміністратор ЄДР в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – відомостей про проведення такої реєстраційної дії (абзаци перший – другий частини другої ст. 13 Закону № 755).

Порядок функціонування Електронного кабінету затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637 зі змінами та доповненнями.

Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.

Доступ до приватної частини Електронного кабінету надається після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, через Інтегровану систему електронної ідентифікації - id.gov.ua (MobileID та BankID) або з використанням мобільного застосунку «ДІЯ».

Режим «Облікові дані платника» приватної частини Електронного кабінету містить інформацію про облікові та реєстраційні дані платника, у тому числі, щодо кодів видів економічної діяльності (КВЕД) платника.

Розділ «Реєстраційні дані» зазначеного режиму містить інформацію про код та найменування основного виду економічної діяльності, розділ «Види діяльності» – інформацію про всі КВЕД платника, які внесені до ЄДР (код ВЕД, найменування ВЕД, ознака віднесення до основного виду економічної діяльності).

10.09.2021

Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів є платником акцизного податку. При цьому об’єктом оподаткування є операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ).

Підпунктом 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, зокрема, що реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об’єктах громадського харчування.

Отже, якщо товар зіпсовано, знищено, втрачено або використано для власних потреб суб’єктами господарювання не сплачується акцизний податок з реалізації роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (тютюнових виробів).

Відповідно до п.п. «г» п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) починаючи з 01 березня 2021 року встановлено ставку ПДВ у розмірі 14 відс. по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції, що класифікується за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1204 00, 1205, 1206 00, 1207, 1212 91, крім операцій з ввезення на митну територію України товарів, визначених у п. 197.18 ст. 197 ПКУ.

Ставка ПДВ у розмірі 14 відс. застосовується до операцій з:

постачання товарів (сільськогосподарської продукції, що класифікується за товарними позиціями згідно з УКТ ЗЕД, визначеними у п.п. «г» п. 193.1 ст. 193 ПКУ), як виготовлених на митній території України, так і ввезених на митну територію України;

ввезення товарів (сільськогосподарської продукції, що класифікується за товарними позиціями згідно з УКТ ЗЕД, визначеними п.п. «г» п. 193.1 ст. 193 ПКУ), на митну територію України (крім операцій із ввезення на митну територію України товарів, визначених у п. 197.18 ст. 197 ПКУ).

Операції з вивезення товарів (сільськогосподарської продукції, що класифікується за товарними позиціями згідно з УКТ ЗЕД, визначеними п.п. «г» п. 193.1 ст. 193 ПКУ) за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою.

Кодифікація товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складена та систематизована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів. Перелік таких кодів затверджено Законом України від 04 червня 2020 року № 674-IX «Митний тариф України».

Отже, якщо сільськогосподарська продукція відповідної групи кодів УКТ ЗЕД, в процесі пакування не змінює своїх властивостей та відноситься до тієї ж самої товарної позиції згідно УКТ ЗЕД, то починаючи з 01 березня 2021 до операцій з постачання зазначеної сільськогосподарської продукції застосовується ставка ПДВ у розмірі 14 відс. як виробниками, так і посередниками.

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що згідно з п. 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема, надавати особі, яка отримує або повертає товар, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО (далі – ПРРО) QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Пунктом 11 ст. 3 Закону № 265 визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі зобов’язані проводити розрахункові операції через РРО та/або через ПРРО для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД), найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями, (далі – Положення № 13).Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1, наведений у додатку 1 до Положення № 13, має містити обов’язкові реквізити, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7 фіскального чека) (п. 2 розд. ІІ Положення № 13).

Пунктом 7 ст. 17 Закону № 265 визначено, що до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі проведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Разом з тим, ст. 26 Закону № 265 встановлено, що посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг притягуються до адміністративної відповідальності контролюючими органами.

Відповідно до ст. 155 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями (далі – КУпАП) порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, - тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
          За дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене вище, у разі виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання факту реалізації підакцизного товару через РРО та/або з ПРРО за невірно запрограмованим кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, до такого суб’єкта господарювання застосовується фінансова санкція, передбачена п. 7 ст. 17 Закону № 265 – у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та адміністративна відповідальність передбачена ст. 155 прим. 1 КУпАП.

Відповідно до ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі – адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Порядок переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) регламентується нормами розд. Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588).

Згідно з розд. Х Порядку № 1588 взяття на облік платників податків в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) здійснюється протягом місяця після отримання відомостей про зміну місцезнаходження для платників податків, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), або заяви за формою № 1-ОПП (для юридичних осіб та відокремлених підрозділів) для платників податків, яким законом установлені особливості їх державної реєстрації та відомості щодо яких не містяться в ЄДР.

Відповідно до частини восьмої ст. 45 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI із змінами та доповненнями (далі – БКУ) у разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання – платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Платниками податків, на яких не розповсюджуються норми ст. 45 БКУ та п. 7.3 розд. VІІ Порядку № 1588, зокрема є:

юридичні особи, які не є суб’єктами господарювання відповідно до норм Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями;

відокремлені підрозділи юридичної особи.

Для зазначених платників сплата податків та подання звітності здійснюється за новим місцезнаходженням з дати взяття на облік в контролюючому органі за новим місцезнаходженням.

Згідно з п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених ПКУ, – за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).

Водночас, відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

У разі, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, Розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Враховуючи викладене, у разі зміни не уповноваженим відокремленим підрозділом юридичної особи протягом бюджетного року місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, сплата податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати найманих працівників такого підрозділу, здійснюється з дати взяття на облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням, до бюджету за новим місцезнаходженням.

Відповідно ст. 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

При цьому п. 240.7 ст. 240 ПКУ встановлено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому ПКУ.

Стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п.п. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 ПКУ).

База оподаткування екологічним податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (п. 242.4 ст. 242 ПКУ).

Отже, платником екологічного податку за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, у разі використання орендованих стаціонарних джерел забруднення, є орендар, під час провадження діяльності якого на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

З урахування змін, внесених до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) Законом України від 17 грудня 2020 року № 1115-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції» (далі – Закон № 1115), п. 193.1 ст. 193 ПКУ доповнено п.п. «г», відповідно до якого по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції, що класифікується за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1204 00, 1205, 1206 00, 1207, 1212 91, крім операцій з ввезення на митну територію України товарів, визначених у п. 197.18 ст. 197 ПКУ застосовується ставка ПДВ у розмірі 14 відсотків.

Згідно з п. 54 прим. 1 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ для цілей застосування ставки ПДВ, встановленої згідно із Законом № 1115, ставка податку, яка діяла до першого числа звітного (податкового) періоду, з якого застосовується ставка ПДВ у розмірі 14 відс., застосовується, зокрема, у разі постачання на митній території України продукції (товарів), визначеної абзацом першим п. 54 прим. 1 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, яке відбувається після перерахування платником податку попередньої оплати (авансу), що була отримана до першого числа звітного (податкового) періоду, з якого застосовується ставка ПДВ у розмірі 14 відсотків.

Норми Закону № 1115 до вище зазначених операцій застосовуються починаючи з 01 березня 2021 року.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Отже, у графі 11 розрахунку коригування, складеного у зв’язку зі зміною номенклатури товарів, до податкової накладної, складеної до 01.03.2021 на дату отримання попередньої оплати, у разі якщо після 01.03.2021, у межах суми попередньої оплати, постачається сільськогосподарська продукція, що класифікується за товарними позиціями згідно з УКТ ЗЕД, визначеними нормами Закону № 1115, зазначається код ставки, вказаний у податковій накладній, що коригується.

Відповідно до п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755–VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

- обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку;

- порушення нарахування, декларування та сплати ПДВ, акцизного податку, рентної плати.

Тобто платники не звільняються від застосування до них фінансової відповідальності контролюючими органами, зокрема, за неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з ПДВ, несплату (несвоєчасну) сплату податкових зобов’язань з ПДВ.

При цьому протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не будуть застосовуватися санкції за не реєстрацію (несвоєчасну) реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, порушення вимог ПКУ щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до неї негативно впливає на право контрагента платника податків скористатися правом на нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПКУ при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим.1.3 ст. 200 прим.1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим.1.3 ст. 200 прим.1. ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПКУ платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до ст. 200 ПКУ та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 ст. 200 ПКУ, – за результатами перевірки, зазначеної у п. 200.11 ст. 200 ПКУ, що проводяться відповідно до ПКУ (п. 200.10 ст. 200 ПКУ).

Згідно з п. 200.12 ст. 200 ПКУ у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

При цьому у разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов’язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, положеннями ПКУ не передбачено зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, заявленої платником податку на рахунок платника у банку, в рахунок погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому у разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов’язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, в разі якщо працівник надав копію довідки до акту огляду в медико-соціальній експертній комісії (далі – МСЕК) про встановлення групи інвалідності не з першого робочого дня місяця, то вимога щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) виходячи із розміру мінімальної заробітної плати не застосовується.  

Таким чином, роботодавець нараховує єдиний внесок на фактично нарахований дохід в наступних розмірах:

  • до дати одержання копії довідки МСЕК–у розмірі 22 відсотка;

з дати одержання довідки МСЕК–у розмірі 8,41 відсотка.

Шановні громадяни та працівники Головного управління ДПС у Черкаській області!

Повідомляємо, щоДержавна податкова служба України постійно проводить роботу по взаємодії з викривачами,а також щодо  розгляду повідомлень про можливі факти корупційних, або пов’язаних з корупцією правопорушень, чи інших порушень норм Закону України «Про запобігання корупції».

Такі повідомлення можуть бути подані до ДПС України у будь-який зручний спосіб, зокрема:

  • з використанням засобів поштового зв’язку на адресу: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8;
  • на офіційну електронну адресу Управління з питань запобігання та виявлення корупції Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;
  • до сервісу «Пульс»:
  • електронна скринька Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;
  • засобами телекомунікації, за багатоканальним номером телефону 0 800 501 007 обравши на інтерактивному голосовому автовідповідачі: фізичним особам напрям «5», працівникам органів ДПС напрям «7»;
  • у письмовому вигляді через працівників Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС;
  • безпосередньо телефоном працівнику Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС.

Разом з цим, в Головному управлінні ДПС у Черкаській області діє відділ з питань запобігання та виявлення корупції, пріоритетним напрямком роботи якого є здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, профілактика та  своєчасне попередження вчинення  працівниками ДПС корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень.

Тому Головне управління ДПС у Черкаській області вкотре наголошує, що у разі наявності інформації про протиправні дії посадових та службових осіб Головного управління ДПС у Черкаській області, Ви завжди можете повідомити про вказані факти будь-яким зручним способом також до Головного управління ДПС у Черкаській області:

- з використанням засобів поштового зв’язку на адресу: вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002;

- на офіційну електронну адресу ГУ ДПС у Черкаській області Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;

- засобами телекомунікації, безпосередньо до відділу з питань запобігання та виявлення корупції, за телефоном 0472 – 33-91-27

- на офіційну електронну адресу відділу з питань запобігання та виявлення корупції  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;

- у письмовому вигляді через працівників відділу з питань запобігання та виявлення корупції.

Повідомлення про корупцію може бути здійснено як працівниками податкової служби, так і представниками бізнесу та іншими громадянами без зазначення авторства, тобто анонімно з використанням будь-якого каналу зв’язку.

Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками минулого року фактично здійснені ним протягом минулого року витрати на сплату страхових платежів.

Звертаємо увагу, що відповідно до підпункту 166.3.5 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) до витрат, частина яких може бути компенсована з бюджету належать страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та пенсійні внески, сплачені платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внески на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяці звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

- при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю – суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ;

- при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім'ї чи за їх сукупністю – 50  відсотків суми, визначеної в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї.

Порядок застосування платником податку - фізичною особою права на податкову знижку передбачений статтею 166 ПКУ.

Так, до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником ПДФО витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними бо товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (підпункт 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПКУ).

Відповідно до підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПКУ підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається платником по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненням (далі – Закон № 265), суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або через програмні РРО (далі – ПРРО) для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД), найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Згідно з п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які ПКУ встановлено ставки акцизного податку.

До підакцизних товарів належать, зокрема: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння); тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; рідини, що використовуються в електронних сигаретах; пальне; автомобілі легкові (п. 215.1 ст. 215 ПКУ).

Пунктом 7 ст. 17 Закону № 265 визначено, що до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі проведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Разом з тим, ст. 26 Закону № 265 встановлено, що посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, а також посадові особи уповноважених банків, небанківських фінансових установ та суб’єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або отримали відповідні ліцензії Національного банку України, за порушення вимог Закону № 265 притягуються контролюючими органами до адміністративної відповідальності у розмірах передбачених ст. 155 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями (далі – КУпАП).
         Враховуючи вимоги ст. 38 КУпАП адміністративні правопорушення поділяють на триваючі правопорушення та правопорушення, що мають разовий характер. Обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому, ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких адміністративні стягнення не накладаються.

Триваючим адміністративним правопорушенням є порушення, пов’язані з довготривалим, безперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила які-небудь встановлені дії або бездіяльність, і далі перебуває в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності).

Триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування, ведення його з порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших правопорушень, пов’язаних з нарахуванням податків, які можливо встановити тільки в ході документальної перевірки на підставі первинних документів.

         Оскільки проведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості не є триваючим порушенням і визнається як порушення, що має разовий характер, то наступне таке порушення буде вважатись повторним.

Враховуючи викладене, у разі виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання фактів порушень вимог щодо реалізації товарів (послуг) через РРО та/або ПРРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД до суб’єкта господарювання застосовується фінансова санкція, передбачена п. 7 ст. 17 Закону № 265, у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, незалежно від кількості встановлених таких порушень та адміністративна відповідальність передбачена ст. 155 прим. 1 КУпАП.

Відповідно до статті 252 Податкового кодексу України платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об’єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об’єктах (ділянках) надр.

Також платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі, крім суб’єктів підприємництва, які відповідно до законодавства відносяться до фермерських господарств, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування (підпункт 4 пункту 1 статті 252Податкового кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу України про надра,надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Статтею 14 Кодексу про надра встановлено, що надра надаються у користування для:

геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

видобування корисних копалин;

будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та інше);
         виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції;

геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ);

задоволення інших потреб.

Частиною п’ятою статті 16 Кодексу про надра визначено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 зі змінами та доповненнями.

Підпунктом 9 пункту 4 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 із змінами та доповненнями, встановлено, що Державна служба геології та надр України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами.

Таким чином, питання щодо видачі дозволів на користування надрами належить до компетенції Державної служби геології та надр України.

Туристичний збір відноситься до місцевих податків і зборів. Платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння туристичного збору може здійснюватися такими податковими агентами:

- адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

- квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

- юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.     

Також податкові агенти повинні щоквартально подавати до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації декларацію по туристичному збору.

Якщо ж податковий агент має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, то зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податковий агент туристичного збору в контролюючому органі за місцезнаходженням підрозділу.

Зокрема, питання туристичного збору визначені ст. 268 Податкового кодексу України.

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що порядок проведення камеральної перевірки визначено ст. 76 ПКУ.

Згідно з пп. 76.1 ПКУ камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

Пунктом 76.3 ПКУ визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, – за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ (п. 86.2 ПКУ).

Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому ст. 58 ПКУ, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом’якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПКУ, поданих у порядку, встановленому ст. 86 ПКУ, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені п. 86.7 ПКУ.

Згідно з абзацами 1 – 3 п. 50.1 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до п. 50.2 ПКУ платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом 3 п. 50.1 ПКУ.

Слід зазначити, що нормами ПКУ не заборонено платникам податків подання уточнюючих декларацій (розрахунків) під час проведення контролюючим органом камеральної перевірки за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Абзацом 1 – 4 п. 1 підрозд. 3 розд. V Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 12.01.2021 р. №5 (далі – Порядок) визначено, що не пізніше наступного робочого дня після дня вручення платнику податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) або отримання інформації про їх вручення працівник структурного підрозділу, що склав документ, вносить дату вручення документа до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Інформація про виявлені заниження податкових зобов’язань у розрізі податкових (звітних) періодів/податкових декларацій (розрахунків) та граничні строки сплати таких зобов’язань враховуються під час розрахунку суми пені в інтегрованій картці платника (далі – ІКП).

Сума пені з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору переноситься до ІКП одночасно з внесенням до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, дати вручення податкового повідомлення-рішення. Після внесення до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, інформації про дату вручення податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску облікові показники щодо донарахованих/зменшених територіальним органом ДПС грошових зобов’язань, єдиного внеску, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмови у бюджетному відшкодуванні, зменшення суми від’ємного значення податку на додану вартість, врахованого у зменшення податкового боргу, одночасно переносяться до ІКП та відображаються датою граничного строку сплати/зменшення з використанням відповідних облікових показників (кодів операцій).

До настання граничного строку сплати/зменшення донараховані/зменшені суми за відсутності процедури адміністративного або судового оскарження не беруть участі у розрахунках.

За умови відсутності інформації про початок процедури адміністративного та/або судового оскарження з дня настання граничного строку сплати/зменшення відповідні донараховані/зменшені суми в ІКП беруть участь у розрахунках (абзац 6 п. 1 підрозд. 3 розд. V Порядку).

Отже, під час проведення контролюючим органом камеральної перевірки платник податків має право подати уточнюючу декларацію (розрахунок) за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом, лише до отримання ним акта камеральної перевірки.

Якщо за результатами камеральної перевірки контролюючим органом виявлено заниження податкового зобов’язання та вручено платнику податків акт такої перевірки (незалежно від дати отримання платником податкового повідомлення-рішення), то платник не має право подавати уточнюючу податкову декларацію (розрахунок) за звітний період, що був охоплений такою перевіркою, оскільки контролюючим органом вже встановлено факт заниження податкового зобов’язання, про що зазначається в акті камеральної перевірки та донарахована сума за результати такої перевірки буде автоматично відображена в ІКП після вручення податкового повідомлення-рішення за умови відсутності інформації про початок процедури адміністративного або судового оскарження.

07.09.2021

Головне управління ДПС у Черкаській області зазначає, що відповідно до абз. 1 п. 49.2 ПКУ платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Абзац 1 п. 49.2 ПКУ застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (абз. 1 п. 50.1 ПКУ).

Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. №578 (у редакції наказу Мінфіну від 09.12.2020 р. №752) (далі – Декларація).

Згідно з приміткою 8 до Декларації невід’ємною частиною Декларації є Додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 1), який подається та заповнюється фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку першої – третьої груп, відповідно до пп. 296.2 та 296.3 ПКУ, та які є платниками ЄСВ відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, яка подавала Декларацію за минулий звітний період з позначкою «Звітна», а звітність по єдиному внеску подає вперше за такий період, то в Декларації та Додатку 1 до неї зазначає тип «Уточнююча», заповнюючи в Декларації повторно всі показники зазначені у Декларації, яка уточнюється, та розд. VII «Визначення зобов’язань із сплати єдиного внеску за даними податкового звітного (податкового) періоду» Декларації. При цьому показник рядка 14 Декларації переноситься у рядки 15 та 16.

Відповідно до норми пункту 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі:

  • подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, – в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
  • припинення юридичної особи (крім перетворення) відповідно до закону – в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
  • у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 ПКУ, який визначає обставини та терміни, коли платник  єдиного податку зобов’язаний  перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ,  зокрема:

 

  • у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу – з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
  • у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж у грошовій формі (готівковій або безготівковій) – з першого числа місяця, наступного за звітним періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
  • у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання – з першого числа місяця, наступного за звітним періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
  • у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, – з першого числа місяця, наступного за звітним періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
  • у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім п. 59.1 ст. 59 ПКУ ( у 2021 році – це 3060 гривень), на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів.

         У  разі виявлення контролюючим органом під час перевірки платника єдиного податку  порушень вимог, встановлених главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» ПКУ, анулювання реєстрації проводиться за рішенням, прийнятим на підставі акта перевірки, - з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Як повідомив начальник Головного  управління ДПС у Черкаській області Антон Царюк, платниками податків Черкаської області за січень-серпень 2021 року до бюджетів усіх рівнів сплачено 10,4 млрд грн податків, зборів та платежів. Порівняно з аналогічним періодом минулого року до бюджетів спрямовано на 1,5 млрд грн, або на 17 відсотків більше податків, зборів та платежів.

До державного бюджету України сплачено 4,7 млрд  грн, що на 16 відсотків, або на 643 млн грн більше порівняно з показником за відповідний період минулого року.

Місцеві бюджети Черкаської області отримали 5,7 млрд грн, що на 18 відсотків або на 849 млн грн більше порівняно з показником за відповідний період минулого року.

Також перераховані і спрямовані на забезпечення пенсійного страхування та виконання державних соціальних виплат 4,2 млрд грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Порівняно з показником за відповідний період 2020 року внеску перераховано на 702 млн грн більше.

Антон Царюк висловив подяку усім платникам за сумлінне виконання зобов’язань, що є свідченням патріотизму і вкладом у розвиток нашої країни та області.

Головне управління ДПС у Черкаській області в рамках проведення  інформаційно- роз’яснювальної кампанії з метою доведення до широкого кола платників Закону України від 15.06.2021 року №1539 «Про внесення змін до Податкового кодексу України  щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їх активів та сплати одноразового збору до бюджету» інформує, що на вебпорталі ДПС розміщено відеопрезентацію «Одноразове (спеціальне) добровільне декларування».

Переглянути відеопрезентацію «Одноразове (спеціальне) добровільне декларування» можна за посиланням:

https://tax.gov.ua/media-tsentr/videogalereya/prezentatsii-ta-inshi/7860.html 

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261 затверджено Типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення, відповідно до п. 2 якого облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами Електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством.

Частиною першою ст. 164 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями (далі – КУпАП), зокрема, визначено, що неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, – тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою ст. 164 прим. 1 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, за неведення обліку доходів і витрат в паперовому та/або електронному вигляді фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування притягується до адміністративної відповідальності.

Поняття «гарантії суб’єктам господарювання» означає:

не проводиться податкова перевірка щодо джерела отримання декларантом чи фізичною особою доходів, за рахунок яких було одержано (набуто) задекларовані таким декларантом активи або активи, склад та обсяг яких перебуває у межах, які визначені положеннями Податкового кодексу України та вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори;     одноразові (спеціальні) добровільні декларації (далі – Декларація), а також відомості, що містяться в них, не можуть бути використані в розслідуваннях та/або перевірках стосовно декларанта, а також як докази у кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, цивільних та адміністративних справах;

відомості, що містяться у відповідних Деклараціях та доданих до них документах, є конфіденційною інформацією та не підлягають розголошенню без письмової згоди декларанта, крім випадків, коли це прямо передбачено законами або рішенням суду;

Декларація підлягає камеральній перевірці у спеціальному порядку (виявлення арифметичних та логічних помилок), тобто податковими органами не проводяться документальні перевірки, що свідчить про відсутності фіскальної складової;

звільнення від сплати військового збору;

до декларанта, який сплатив у повному обсязі суму збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування у встановлених порядку, строки та розмірі, не можуть:

- застосовуватися заходи забезпечення кримінального провадження, застосовуватися запобіжні заходи та вчинятися слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні у зв’язку з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням зазначених в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації активів за будь-який період до 01 січня 2021 року;

- розпочинатися провадження у справах про адміністративні правопорушення за порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. 

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (у редакції Закону України від 19 червня 2020 року № 738-IX) облігації внутрішньої державної позики України – це цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішніх ринках капіталу і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їхньої номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 80 «Про випуски облігацій внутрішніх державних позик» із змінами та доповненнями встановлено, що Міністерство фінансів України виступає емітентом державних облігацій.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Статтею 165 ПКУ визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Так, згідно з п.п. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов’язаннями Національного банку України та з державними цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та/або реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, з урахуванням курсових різниць.

Таким чином, дохід, отриманий фізичною особою – резидентом у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, емітованих Міністерством фінансів України не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб. 

Відповідно до п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) одноразова (спеціальна) добровільна декларація підлягає перевірці у спеціальному порядку.

Згідно з п.п. 15.1 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ одноразова (спеціальна) добровільна декларація підлягає в порядку, передбаченому підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, камеральній перевірці, яку центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, проводить протягом 60 календарних днів, що настають за днем подання йому відповідної декларації. 

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розд. XIV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 ПКУ).

Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п. 292 прим. 1.1 ст. 292 прим. 1 ПКУ).

При цьому розмір ставок податку для платників єдиного податку четвертої групи визначено п. 293.9 ст. 293 ПКУ.

Враховуючи викладене, оскільки для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку четвертої групи об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності платника податку або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди, а не сума доходу у розумінні п. 292.1 ст. 292 ПКУ, то обов’язку щодо ведення обліку доходів у фізичних осіб – підприємці – платників єдиного податку четвертої групи не виникає.

Підпунктом 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що об’єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

До підакцизних товарів належать, зокрема спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння) (п. 215.1 ст. 215 ПКУ).

Згідно з п.п. 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 ПКУ алкогольні напої – продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відс. об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до УКТ ЗЕД шоколад та інші готові харчові продукти з вмістом какао, в тому числі які містять алкоголь, віднесені до коду 1806; кава – 0901, чай – 0902 та не є підакцизними.

Пунктом 2.2 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219, встановлено, що суб’єкти господарської діяльності при виготовленні продукції власного виробництва повинні додержуватися технологічних режимів виробництва продукції (сумісність продуктів, їх взаємозаміна, режим холодного й теплового оброблення сировини тощо), визначених нормативною документацією (збірниками рецептур страв, кулінарних, борошняних кондитерських і булочних виробів, затвердженими в установленому порядку, державними стандартами, технічними умовами, а також Санітарними правилами).

Таким чином, суб’єкт господарювання ресторанного господарства не повинен сплачувати акцизний податок з роздрібної торгівлі фірмових страв, кулінарних, кондитерських та борошняних виробів, кави, чаю або шоколаду, до яких відповідно до нормативних документів на їх виготовлення, затверджених в установленому порядку, додано алкогольні напої, оскільки кінцева продукція не є підакцизною. 

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
     газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або земних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Таким чином операції з безоплатної передачі товарів/послуг платником ПДВ згідно із ст. 185 ПКУ є об’єктом оподаткування ПДВ, база оподаткування при здійсненні якої визначається за правилами, встановленими п. 188.1 ст. 188 ПКУ.

У разі якщо вартість безоплатно переданих товарів та наданих послуг іншим особам, придбаних з ПДВ, включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) самостійно виготовлених товарів/послуг та компенсується їх споживачами, збільшуючи при цьому базу оподаткування ПДВ (в т.ч. при проведенні маркетингових/рекламних заходів), то такі товари/послуги слід вважати використаними в оподатковуваних операціях, а тому передача/надання зазначених товарів/послуг не розглядається як окрема операція з постачання (у тому числі з безоплатного постачання) товарів/послуг, яка підлягає оподаткуванню ПДВ, і додаткового нарахування податкових зобов’язань з ПДВ не відбувається. Такі безоплатно передані товари/послуг визнаються оподатковуваними ПДВ у складі тієї операції, до вартості якої їх було включено.

При нарахуванні платником податку податкових зобов’язань з ПДВ виходячи із бази оподаткування таким податком, визначеної п. 188.1 ст. 188 ПКУ (як у разі включення безоплатно переданих/наданих товарів/послуг до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) самостійно виготовлених товарів/послуг, так і у разі визнання безоплатно переданих/наданих товарів/послуг окремою операцією з постачання товарів/послуг), додаткового нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ не здійснюється.

У разі якщо вартість безоплатно переданих товарів та наданих послуг, придбаних з ПДВ (сума нарахована (сплачена) та включена до складу податкового кредиту) не включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) самостійно виготовлених товарів/послуг, то така передача/надання товарів/послуг розглядається як операція з безоплатного постачання товарів/послуг, яка є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку, виходячи із бази оподаткування ПДВ. визначеної п. 188.1 ст. 188 ПКУ. За такою операцією платник податку зобов’язаний скласти дві податкові накладні та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних: одну – на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу – на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/балансової (залишкової) вартості/звичайної ціни над фактичною ціною.

Щомісячно на офіційному сайті ДПС (https://tax.gov.ua /: Головна/Відкриті дані/Інформація) оприлюднюється інформація щодо суб’єктів господарювання, які мають податковий борг, із зазначенням керівників таких суб’єктів господарювання, та сум податкового боргу в розрізі платежів та територіальних податкових органів (п. 35.4 ст. 35 Податкового кодексу).

Крім того, на офіційному вебпорталі ДПС працює електронний сервіс «Дізнайся більше про свого бізнес-партнера», який розміщено на головній сторінці вебпорталу (https://tax.gov.ua/businesspartner ).

Для перевірки надійності ділового партнера, зокрема, щодо сумлінності у сплаті податків, достатньо ввести відому інформацію в одне з полів або в обидва поля і система здійснить пошук у базах даних, доступних для публічного використання та повідомить про результати пошуку з зазначенням інформації щодо відсутності або наявності боргу у платника податків.

У полі «Податковий номер» вказується код за ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків/серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб – платників податків, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією та/або номером паспорта).

У полі «Найменування/прізвище, ім’я, по батькові платника податків» зазначається повністю точна назва платника податків.

Оновлення інформації на вебпорталі ДПС щодо стану розрахунків платника податків з бюджетом (про наявність заборгованості) відбувається щоденно, крім вихідних та святкових днів, після проведення розрахунків зведених показників в центральній базі даних за результатами попереднього банківського дня.

Крім того, меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету надає платнику податків з використанням кваліфікованого електронного підпису доступ до своїх особових рахунків із сплати податків, зборів та інших платежів.

Також платник податків має право надіслати запит про отримання витягу щодо стану розрахунків з бюджетами та цільовими фондами за даними органів ДПС за формою «F/J1300203» через меню «Заяви, запити для отримання інформації» приватної частини Електронного кабінету.

Крім того, інформацію про наявність податкового боргу можна отримати  в центрах обслуговування платників податків (ЦОПах), які розміщені  в кожній державній податковій інспекції.

Також, інформація про наявність боргу розміщена на офіційних веб-сайтах  територіальних громад Черкаської області.

У разі якщо товари/послуги, необоротні активи, придбані та/або виготовлені з ПДВ для використання в оподатковуваних операціях, починають частково використовуватись в неоподатковуваних операціях, платник податку повинен нарахувати податкові зобов’язання відповідно до вимог ст. 199 Податкового кодексу України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

При цьому база оподаткування для товарів/послуг визначається виходячи з вартості їх придбання, а для необоротних активів – виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 13 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова перевірка контролюючим органом не проводиться щодо джерела отримання декларантом чи фізичною особою, що підпадає під дію п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, доходів, за рахунок яких було одержано (набуто) задекларовані таким декларантом активи або активи, передбачені п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

При цьому, п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначено склад та обсяг активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

 в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

 Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПКУ).

Згідно з п. 200.10 ст. 200 ПКУ платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до ст. 200 ПКУ та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 ст. 200 ПКУ, – за результатами перевірки, зазначеної у п. 200.11 ст. 200 ПКУ, що проводяться відповідно до ПКУ.

Відповідно до п. 9 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 21), у складі декларації подаються передбачені Порядком № 21 додатки.
     Сума від’ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент подання податкової декларації (рядок 19 – рядок 19.1), з рядка 20 декларації:

зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) (відображається у рядку 20.1 податкової декларації);

підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2 податкової декларації).

Залишок від’ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 – рядок 20.1 – рядок 20.2) відображається у рядку 20.3 податкової декларації «Сума від’ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент подання податкової декларації, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду».        Пунктом 50.1 ст. 50 ПКУ визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Виходячи із зазначеного, зміна задекларованої суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку або зарахування у зменшення суми податкового боргу не може розцінюватися як виправлення помилки, а отже немає підстав для подання уточнюючого розрахунку.

Суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, платник ПДВ має право задекларувати виключно у рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ звітного (податкового) періоду.

Сума від’ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ відображається у рядку 20.1 податкової декларації з ПДВ звітного (податкового) періоду.

Головне управління ДПС у Черкаській області доводить до відома, що іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані підприємцями згідно із законодавством України є резидентами.

Норми визначені п. 177.12 ПКУ.

Підпунктом 14.1.213 ПКУ встановлено, що резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні. Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Згідно із п. 291.3 ПКУ фізична особа – підприємець (ФОП) може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV ПКУ.

Враховуючи вищезазначене, ФОП або особи без громадянства, які зареєстровані суб’єктами господарської діяльності, можуть обрати спрощену систему оподаткування, якщо вони відповідають сукупності критеріїв, що передбачені главою 1 розділу XIV ПКУ.

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє про перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем (п. 177.4 ПКУ).

До зазначених витрат, зокрема, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи – підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи – підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою – підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця;

інші витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до складу витрат виключно витрати, визначені п. 177.4 ПКУ.

Відповідно підприємець-«загальносистемник» не може віднести до витрат надані йому бухгалтерські послуги

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦКУ).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути, зокрема, майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ст. 656 ЦКУ).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб’єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів регулюються Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон       № 2658).

Відповідно до ст. 3 Закону № 2658 визначено, що майновими правами визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Згідно з п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єкти житлової нерухомості – це будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Підпунктом 14.1.129 прим.1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що об’єкти нежитлової нерухомості – це будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розд. V та підрозд. 2 розд. XX ПКУ.

Згідно з п.п. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). При цьому продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Отже, для цілей оподаткування ПДВ операція з постачання майнових прав на об’єкт нерухомого майна є для продавця операцією з постачання об’єкта нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, операції з постачання майнових прав на об’єкти нерухомого майна є об’єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

При цьому відповідно до частини першої ст. 182 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 1952).

Пунктом 1 частини першої ст. 2 Закону № 1952 встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.

Слід зазначити, що згідно з частиною другою ст. 331 Цивільного кодексу право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

При цьому до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності така особа може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону (ч. третя ст. 331 Цивільного кодексу).

Враховуючи викладене, об’єкти незавершеного будівництва не визначені ПКУ як об’єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

31.08.2021

Відповідно до абзацу першого п.п. 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір) щодо задекларованих об’єктів визначається шляхом застосування до бази для нарахування Збору, визначеної згідно з п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, ставки 2,5 відс. щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація).

Як альтернативу платник податків може обрати ставку 3 відс. із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно (абзац другий п.п. 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Тобто, ставку Збору можливо зменшити з 5 відс. (9 відс.) до 2,5 відс. у випадку застосування спеціальної пільги шляхом придбання державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення.

Так, припустимо, що фізична особа, яка має активи, одержані (набуті) за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори відповідно до ПКУ, «переводить» такі активи у грошові кошти із наступним придбанням зазначених державних облігацій.

Якщо така «конвертація» відбудеться у періоді з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання Декларації, то декларант має право зазначити номінальну вартість таких облігацій і сплатити з неї Збір за ставкою 2,5 відс. (замість 5 відс. чи 9 відс., передбачених для коштів на рахунках банків). Як альтернативу платник податків може обрати ставку 3 відс. із сплатою податкового зобов’язання, визначеного з номінальної вартості таких облігацій, трьома рівними частинами щорічно.

За повідомленням начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Антона Царюка, за 7 місяців поточного року кількість новостворених суб’єктів господарювання регіону, взятих на податковий облік в Головному управлінні ДПС у Черкаській області, склала 4896 платників податків, з них 680 юридичних осіб та 4216 фізичних осіб-підприємців.

        Так, в січні - липні 2021 року по 3348 суб’єктах господарювання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань надійшли відомості про державну реєстрацію припинення юридичних осіб та/або державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, з них по 412 юридичних особах та по 2936 фізичних особах - підприємцях.

        Крім того, Антон Царюк зазначив, що в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків в січні - липні  2021 року зареєстровано 13978 фізичних осіб, з них зареєстровано 482 іноземних громадян, а також було внесено зміни до реєстраційних даних в ДРФО по 28969 фізичних особах Черкаської області.

За повідомленням начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Антона Царюка, за липень 2021 року платники акцизного податку Черкаської області до державного бюджету з вироблених в Україні та імпортованих підакцизних товарів сплатили 8,3 млн гривень.

До місцевих бюджетів платниками роздрібної торгівлі підакцизних товарів сплачено 20,2 млн грн акцизного податку.

Станом на 01.08.2021 року в Черкаській області зареєстровано 2436 платників акцизного податку, зокрема 11 – виробників алкогольних напоїв, 122 платника акцизного податку з пального,  23 платники з електричної енергії та 2280 платників з реалізації підакцизних товарів.

З 01 вересня 2021 року набирає чинності постанова Правління Національного банку України від 12 серпня 2021 року № 86 «Про затвердження Змін до Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», відповідно до п. 3 якої п. 118 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постанова Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 доповнено новим підпунктом такого змісту:

«27) із зарахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, який відкритий власнику рахунку за його зверненням до банку відповідно до п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування».

 Отже, з 01 вересня 2021 року за поточним рахунком в іноземній валюті фізичної особи – резидента здійснюються операції, що не суперечать вимогам законодавства України, із зарахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, який відкритий декларанту – фізичній особі – резиденту за його зверненням до банку відповідно до п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування.

 

            Відповідно  до п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ)  об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

            Особливості справляння податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розд. XIV ПКУ (п. 269.2 ст. 269 ПКУ).

            Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку третьої групи для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку)) (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

            Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

            Отже, у разі тимчасового припинення господарської діяльності, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи не використовує для провадження господарської діяльності свої земельні ділянки, а тому не виконуються умови, які звільняють платника єдиного податку третьої групи від сплати земельного податку.

            Отже, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи – власник земельних ділянок (землекористувач на правах постійного користування земельними ділянками) у разі тимчасового припинення господарської діяльності повинна сплачувати земельний податок на загальних підставах.

Наказом Мінфіну від 04.06.2021 р. № 317 внесені зміни та доповнення до декларації з податку на  прибуток підприємств opened=0}

Зокрема, доповнено новим рядком 7.1 в декларації для відображення повного найменування постійного представництва/відокремленого підрозділу, через який нерезидент здійснює діяльність в Україні, їх місцезнаходження та найменування контролюючого органу за місцем обліку.

У додаток ПН до рядка 23 ПН декларації додана нова позиція для відображення нерезидента, який є бенефіціаром (фактичним) отримувачем (власником) доходу.

У додатку РІ до рядка 03 РІ декларації:

– рядок 3.1.14 "Сума витрат, понесених платником податків при здійсненні операцій з нерезидентами, якщо такі операції не мають ділової мети, що збільшує фінансовий результат (підпункт 140.5.15 пункту 140.5 статті 140 розділу III Податкового кодексу України)" замінили на іншу із назвою "Сума витрат, пов'язаних із виконанням умов договору про надання бюджетного гранту, понесених у поточному звітному періоді за рахунок таких грантів (але не більше суми таких грантів) та включених до складу витрат поточного звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 розділу III Податкового кодексу України)";

 Підрозділ "Різниці, передбачені підрозділом 4 розділу XX Податкового кодексу України" розділу 4 "Інші різниці" доповнили новими різницями щодо зменшення фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду:

рядок   3.2.6 «Сума бюджетних грантів, отриманих платником податку та включених до складу доходів звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 140.4.8 п. 140.4 ст. 140 розділу III Податкового кодексу України)»

рядок 4.2.22 «Сума отриманої одноразової компенсації  суб’єктами господарювання  відповідно до Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та включеної до складу доходів звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пункт 54 підрозділу 4 розділу XX Кодексу)»;

рядок 4.2.22  «Сума списаних штрафних санкцій і пені відповідно до пункту 23 та списаного податкового боргу відповідно до пункту 24 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та включених до складу доходів звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пункт 54 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України)»

У додатку АМ  після рядка за кодом А17 додали новий рядок такого змісту: "(КП) Капіталізовані проценти, включені до собівартості необоротних активів (підпункт 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 розділу III Податкового кодексу України).

Вказаний наказ набирає чинності з 17.08.2021 року.

Чи може обрати спрощену систему оподаткування ФОП, якій в поточному році за рішенням контролюючого органу було анульовано реєстрацію платника ЄП (першої – третьої групи) та здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, у разі її повторної реєстрації СГ у поточному або наступному році?

Відповідно до п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої – третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 – 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ.

Згідно з п. 299.11 ст. 299 ПКУ у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої – третьої груп вимог, встановлених главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. XIV ПКУ, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої – третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Слід зазначити, що недотримання вимог п. 299.11 ст. 299 ПКУ є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку.

Частиною дев’ятою ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями встановлено, що фізична особа – підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Отже, фізична особа – підприємець, якій в поточному році за рішенням контролюючого органу було анульовано реєстрацію платника єдиного податку (першої – третьої групи) та здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності (позбавлення статусу підприємця), у разі її повторної реєстрації суб’єктом господарювання:

у поточному році – не може обрати спрощену систему оподаткування;

у наступному році – зможе обрати спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Підпунктом «л» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено, що не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховується п’ять та більше дітей.

Згідно з абзацами другим – третім ст. 1 розд. І Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ із змінами та доповненнями, дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Відповідно до ст. 6 глави 1 розд. І Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-ІІІ із змінами та доповненнями, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

 Враховуючи зазначене, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховуються п’ятеро і більше дітей, жодному з яких не виповнилося 18 років.

Відповідно до пп. 37.3.2 ПКУ підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є, зокрема, смерть фізичної особи.

Згідно з п. 99.1 ПКУ виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи – підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Претензії спадкоємцям пред’являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред’явлення претензій кредиторами спадкодавця.

Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов’язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.

Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.

Пунктом 162.3 ПКУ встановлено, що у разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

Особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою, особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи (п. 97.4 ПКУ).

Враховуючи викладене, після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов’язання спадкодавця стають грошовими зобов’язаннями та/або податковим боргом спадкоємців, які прийняли спадщину пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Водночас повідомляємо, що ПКУ не передбачає обов’язку подання спадкоємцями податкової звітності у разі смерті фізичної особи – підприємця.

Підрозділ 9-4 розділу ХХ Кодексу визначає склад та обсяг активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства. Щодо таких активів фізичної особи не здійснюються нарахування та сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.

Цей виключний перелік становить:

1) активи (крім визначених підпунктами 2 і 3 нижче), сумарна вартість яких не перевищує 400 тисяч гривень станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування (тобто станом на 31 серпня 2022 року);

2) нерухоме майно, розташоване на території України, яке станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування належало фізичній особі на праві власності (у тому числі спільної сумісної або спільної часткової власності), що підтверджується даними відповідних державних реєстрів, в обсязі:

а) об'єкти житлової нерухомості: квартира /квартири, загальна площа якої/яких не перевищує сукупно 120 квадратних метрів, або майнові права, що підтверджені відповідними документами, на таку квартиру або квартири у багатоквартирному житловому будинку незавершеного будівництва; житловий будинок/житлові будинки, зареєстрований/зареєстровані у встановленому порядку в Україні, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 квадратних метрів, або житловий будинок незавершеного будівництва чи будинки незавершеного будівництва, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 квадратних метрів, за умови наявності у такої фізичної особи права власності на земельну ділянку відповідного цільового призначення;

б) об'єкти нежитлової нерухомості – нежитлові будинки некомерційного призначення та/ або нежитлові будинки незавершеного будівництва некомерційного призначення, загальна площа яких не перевищує 60 квадратних метрів;

в) земельні ділянки, сукупний розмір яких по кожній окремій ділянці не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України. Довідково: відповідно до статті 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року за № 2768-III громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство; для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара. 12

3) один транспортний засіб особистого некомерційного використання (крім транспортного засобу, призначеного для перевезення 10 осіб i більше, включаючи водія, легкового автомобіля з робочим об'ємом циліндрів двигуна не менше як 3 тисячі кубічних сантиметрів та/або середньоринковою вартістю понад 400 тисяч гривень, мотоцикла із робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 800 кубічних сантиметрів, літака, гелікоптера, яхти, катера), право власності на який було зареєстровано відповідно до законодавства України станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування.

Правила нарахування податкових зобов’язань з ПДВ та їх коригування, а також складання податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних та їх реєстрації в ЄРПН встановлено статтями 187, 192 та 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі – Податковий кодекс).

Законом України від 1 липня 2021 року № 1600-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість при оподаткуванні операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції» (далі – Закон №1600) для платників ПДВ, які здійснюють операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції (товарів), що класифікується за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1002, 1004, 1204 00, 1207, 1212 91, встановлюється ставка податку на додану вартість 20%.

Законом передбачено такі особливості:

1) у разі якщо перша подія при постачанні товарів, визначених абзацом першим пункту 54 прим. 2 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу, відбулася до набрання чинності Закону №1600 (до 01.08.2021), перерахунок ставки податку на додану вартість і суми податку на дату настання другої події не здійснюється;

2) у разі якщо після набрання чинності Закону №1600 відбувається повернення попередньої оплати (авансу) або поставлених товарів, визначених абзацом першим пункту 54 прим. 2 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу, у зв’язку зі зменшенням кількості або вартості таких товарів, перша подія при постачанні яких відбулася до вказаної дати в період з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно, коригування сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сторону зменшення здійснюється, виходячи із ставки податку на додану вартість 14%;

3) у разі якщо після набрання чинності Закону №1600 відбувається постачання товарів, визначених абзацом першим пункту 54 прим. 2 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу, або перерахування коштів у зв’язку із збільшенням кількості або вартості таких товарів, перша подія при постачанні яких відбулася до вказаної дати, коригування сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість здійснюється, виходячи із ставки податку на додану вартість 20%.

У разі здійснення платником податку операцій з постачання на митній території України товарів, визначених абзацом першим пункту 54 прим. 2 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу, які були придбані до набрання чинності Закону №1600, за таким платником податку зберігається податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі, який був нарахований при придбанні таких товарів.

Отже, якщо, починаючи з 01 серпня 2021 року, відбувається поставка сільськогосподарської продукції товарних позицій згідно з УКТ ЗЕД 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1002, 1004, 1204 00, 1207, 1212 91, попередня оплата за яку (перша подія) відбулася у періоді з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно, то на дату такої поставки перерахунок ставки ПДВ і суми податку, застосованої/нарахованої на дату першої події, не здійснюється. Так само не здійснюється перерахунок ставки ПДВ і суми податку у разі, якщо, починаючи з 01 серпня 2021 року, здійснюється оплата такої продукції, що була поставлена (перша подія) у періоді з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно.

Якщо, починаючи з 01 серпня 2021 року, відбувається:

  • повернення сільськогосподарської продукції товарних позицій згідно з УКТ ЗЕД 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1002, 1004, 1204 00, 1207, 1212 91 або авансового платежу за таку продукцію, поставленої/сплаченого у періоді з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно,
  • або зміна кількості або вартості такої продукції, перша подія за операцією з постачання якої відбулася у періоді з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно, у сторону зменшення або в межах попередньої суми, то у розрахунку коригування зазначається ставка ПДВ, вказана у податковій накладній, що коригується, тобто 14%.

У разі, якщо, починаючи з 01 серпня 2021 року, відбувається перерахування коштів у зв’язку із збільшенням вартості сільськогосподарської продукції товарних позицій згідно з УКТ ЗЕД 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1002, 1004, 1204 00, 1207, 1212 91, перша подія за операцією з постачання якої відбулася у періоді з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно, при коригуванні податкових зобов’язань застосовується ставка податку на додану вартість 20%.

Вищезазначений порядок складання розрахунку коригування застосовується також у разі зміни, починаючи з 01 серпня 2021 року, номенклатури сільськогосподарської продукції товарних позицій згідно з УКТ ЗЕД 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1002, 1004, 1204 00, 1207, 1212 91), перша подія за операцією з постачання якої відбулася у періоді з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно.

Наприклад, якщо у періоді з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно було отримано попередню оплату за сільськогосподарську продукцію товарної позиції згідно з УКТ ЗЕД 0102, а починаючи з 01.08.2021 фактично відвантажується сільськогосподарська продукція товарної позиції згідно з УКТ ЗЕД 1004, то у розрахунку коригування:

  • у першому рядку вказуються зі знаком «–» показники рядка податкової накладної, що коригується, із зазначенням ставки податку 14%,
  • у другому рядку зі знаком «+» вказуються правильні показники номенклатури товару, при цьому застосовується ставка податку 20%.

Головне управління ДПС в Черкаській області повідомляє, що наказом Міністерства фінансів від 13.01.2015 №4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 №773) затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).

Згідно з пп. 2 п. 4 розд. IV Порядку під час заповнення додатка 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – Додаток 4ДФ) до Розрахунку, у рядку 06 розд. І «Персоніфіковані дані про суми нарахованого (виплаченого) на користь фізичних осіб доходу та нарахованих (перерахованих) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – рядок 06 розд. І):

  • графа 7 «Дата прийняття на роботу» заповнюється лише на тих фізичних осіб, які приймались на роботу у звітному періоді;
  • у графі 8 «Дата звільнення з роботи» проставляється дата звільнення фізичної особи з роботи. Графа 8 заповнюється лише на тих фізичних осіб, які були звільнені у звітному періоді за місцем роботи, на якому вони отримували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного періоду, але отримували доходи у звітному періоді. Для тих фізичних осіб, які не змінювали місця роботи у звітному періоді, графи 7, 8 не заповнюються.

 

Таким чином, якщо працівника оформлено на роботу за внутрішнім сумісництвом, тобто місце роботи працівника не змінювалося (працівник поряд із своєю основною роботою виконує роботу за внутрішнім сумісництвом на тому ж самому підприємстві), то графу 7 «Дата прийняття на роботу» рядка 06 розд. І додатка 4ДФ до Розрахунку заповнювати не потрібно.

За повідомленням начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Антона Царюка, протягом січня – липня 2021 року по Черкаській області податковий борг до зведеного бюджету скоротився на 141,9 млн грн, або на 10,3 відсотка (з 1 383,5 млн грн. до 1 241,6 млн гривень).

У загальній сумі податкового боргу 778,5 млн грн, або 62,7 відсотків, – податковий борг підприємств, що перебувають у процедурах банкрутства та борг, стягнення якого призупинено рішеннями судових органів.

За рахунок вжитих органами Головного управління ДПС у Черкаській області заходів із погашення податкового боргу до зведеного бюджету надійшло 161,9 млн грн, що на 21,2 відсотків більше, ніж за відповідний період 2020 року. До державного бюджету в рахунок погашення боргу надійшло    150,5 млн грн, до місцевого – 11,4 млн гривень.

 Зокрема, надходження забезпечені за рахунок направлення податкових вимог та опису майна в податкову заставу – 56,9 млн грн, стягнення з банківських рахунків боржників – 3 млн грн, надходжень від реалізації заставного майна – 0,4 млн грн, стягнення через органи державної виконавчої служби – 1 млн грн, стягнення за рахунок вилучення готівки – 0,3 млн гривень.

За січень-липень 2021 року відкрито провадження у справах про банкрутство відносно 6 підприємств, загальна сума податкового боргу яких складає 79,8 млн гривень. Грошовими коштами від підприємств-банкрутів протягом січня – липня 2021 року до бюджету надійшло 100,4 млн гривень 

Порядок погашення грошових зобов’язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків визначено ст. 98 Податкового кодексу України та р. V Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України.

Нормами ст. 98 ПКУ від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями визначено порядок погашення грошових зобов’язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків. Так, відповідно до п. 98.2 ст. 98 ПКУ у разі якщо власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, грошові зобов’язання чи податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:

- якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни найменування, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків, після реорганізації він набуває усіх прав і обов’язків щодо погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу, які виникли до його реорганізації (п.п. 98.2.1 п. 98.2 ст. 98 ПКУ); 

- якщо реорганізація здійснюється шляхом об’єднання двох або більше платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об’єдналися, об’єднаний платник податків набуває усіх прав і обов’язків щодо погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу всіх платників податків, що об’єдналися (п.п. 98.2.2 п. 98.2 ст. 98 ПКУ);

- якщо реорганізація здійснюється шляхом поділу платника податків на дві або більше особи з ліквідацією такого платника податків, що розподіляється, усі платники податків, які виникнуть після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов’язків щодо погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу, який виник до такої реорганізації (п.п. 98.2.3 п. 98.2 ст. 98 ПКУ);

- у разі передачі в оренду чи концесію цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства платник податків – орендар чи концесіонер після прийняття цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію набуває усіх прав і обов’язків щодо погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу, які виникли у державного або комунального підприємства до передачі цілісного майнового комплексу в оренду чи концесію (п.п. 98.2.4 п. 98.2 ст. 98 ПКУ).

Зазначені зобов’язання чи борг розподіляються між новоутвореними платниками податків пропорційно часткам балансової вартості майна, отриманого ними у процесі реорганізації згідно з розподільним балансом. У разі якщо одна чи більше новоутворених осіб не є платниками податків, щодо яких виникли грошові зобов’язання або борг платника податків, який був реорганізований, зазначені грошові зобов’язання чи податковий борг повністю розподіляються між особами, що є платниками таких податків, пропорційно часткам отриманого ними майна, без урахування майна, наданого особам, що не є платниками таких податків.

Крім того, відповідно до п. 5.3 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574 (далі - Порядок), при реорганізації платника податків, пов’язаній з утворенням нової юридичної особи, за платником, що реорганізується, зберігається право на отримане ним до такої реорганізації розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу), у разі якщо до новоствореної юридичної особи переходять відповідні права та обов’язки платника, що реорганізується.

При реорганізації платника, пов’язаній з утворенням нової юридичної особи, для відображення залишку розстрочення (відстрочення) в інформаційній системі новоствореної юридичної особи у чинних договорах за заявою платника змінюється сторона договору (вноситься нове найменування та інші реквізити) (п. 5.5 Порядку).

Реорганізація платника податків не змінює строків погашення грошових зобов’язань або податкового боргу платниками податків, утвореними у результаті такої реорганізації (п. 98.7 ст. 98 ПКУ). Отже, виходячи з вимог        п. 98.7 ст. 98 ПКУ, підстави для зупинення або відстрочення стягнення податкового боргу платника податків, який реорганізується, відсутні.

Відповідно до п.п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), з урахуванням норм абзацу першого п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ учень, студент, аспірант, ординатор, ад’юнкт має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі 150 відс. суми пільги, яка визначена п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ.  Разом з тим, п.п. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПКУ передбачено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету.

Для застосування підвищеної податкової соціальної пільги до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати учень, студент, аспірант, ординатор, ад’юнкт повинен надати роботодавцю довідку з навчального закладу або наукової установи про те, що він там навчається та не отримує стипендію з бюджету.

Пункт 7 підрозділу 9прим. 4 розділу ХХ Кодексу визначає базу для нарахування з бору з одноразового (спеціального) добровільного декларування виходячи із конкретних об’єктів декларування.

Для  валютнихцінностей (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крімкоштів у готівковійформі, та права грошовоївимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позиченітретім особам за договором позики), оформлені у письмовійформі з юридичною особою абонотаріальнопосвідченіуразівиникнення права вимоги декларанта до іншоїфізичної особи.

Базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування є грошова вартість відповідного об'єкта декларування або номінальна вартість грошової вимоги, у тому числі за позиками, наданими третім особам. При цьому застосовуються такі правила:

1) У разі якщо така грошова вартість визначена в іноземній валюті, вартість таких валютних цінностей зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до відповідного виду валютних цінностей, визначеним Національним банком України станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

 2) У разі якщо така грошова вартість визначена у вигляді банківських металів, вартість банківських металів зазначається, виходячи з маси та облікової ціни банківських металів, розрахованої Національним банком України станом на дату подання декларантом одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

 3) Декларант зобов’язаний документально підтвердити грошову вартість таких об’єктів для нарахування збору шляхом додання до одноразової (спеціальної) добровільної декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування.

Відповідно до підпунктів «б» – «е» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідн іположення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зізмінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – об’єкти декларування) можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на правівласності (в тому числі на правіспільної часткової або на правіспільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, у тому числі:

            б) нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової інежитлової нерухомості).

Для цілей цього підрозділу до нерухомого майна належать також об’єкти незавершенного  будівництва, які:не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, але майнові права на такі об’єкти належать декларанту на правівласності;не прийняті в експлуатацію та розташовані на земельних ділянках, що належать декларанту на правіприватної власності, включаючи спільнувласність, або на правідовгострокової оренди або на правісуперфіцію;

в) рухоме майно, у тому числі:

транспортнізасоби та інші самохідні машини і механізми;

інше цінне рухоме майно (предмети мистецтва та антикваріату, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо);

            г) частки (паї) у майні   юридичних осіб або в утвореннях безстатусу юридичної особи, інші корпоративні права, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності; ґ) цінні паперита/або фінансові інструменти, визначені законом;

д) права на отримання дивідендів, процентів чи іншої аналогічної майнової вигоди, непов’язані із правом власності на цінні папери, частки (паї) у майні юридичних осіб та/або в утвореннях без статусу юридичної особи;

е) інші активи фізичної особи, у тому числі майно, банківські метали, що не розміщені на рахунках, пам’ятні банкноти та монети, майнові права, що належать декларанту або з яких декларант отримує чи має право отримувати доходи на підставі договору про управління майном чи іншого алогічного правочину та не сплачує власнику такого майна частину належного власнику доходу.

            Пункт 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначає базу

для нарахування з бору з одноразового (спеціального) добровільного декларування виходячи  із конкретних об’єктів декларування.

Згідно з п. 7.2 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ для об’єктів декларування, визначених «б» – «е» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, база для нарахування з бору з одноразового (спеціального) добровільного декларування визначається, зокрема, але не виключно, як:витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування;

вартість, що визначається на підставі  оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів. Оцінка що до об’єкта декларування проводиться відповідно до законнодавства країни, де знаходиться такий актив. Вартість активів, визначена в іноземній валюті, відображається водноразовій (спеціальній) добровільній декларації у гривні за офіційним курсом національної валюти, встановленим Національним банком України (далі – НБУ) станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації;

номінальна вартість прав грошової вимоги;

            вартість придбання або біржова вартість, дійсна станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, корпоративних прав (акцій), які допущені добіржових торгів;

вартість активу у вигляді дорогоцінних металів, що визначається у перерахунку ваги до закупівельної ціни на дорогоцінні метали, визначеної НБУ станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації;

витрати на придбання (набуття) декларантом цінних паперів та інших фінансових інструментів, що не допущені до біржових торгів, та часток (паїв) у майні юридичних осіб або в утвореннях без статусу юридичної особи, інших корпоративних прав або номінальна вартість таких активів, зазначена у відповідних документах.

За власним бажанням декларанта для рухомого майна (крім дорогоцінних металів, транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, витворів мистецтва, дорогоцінного каміння (у тому числі органогенного утворення) та виробів з них) базою для нарахування з бору з одноразового (спеціального) добровільного декларування може бути самостійно визначена декларантом вартість об’єктів декларування, які знаходяться (зареєстровані) на території України.

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що доходи, отримані фізичною особою – резидентом від продажу протягом звітного (податкового) року одного легкового автомобіля, одного мотоцикла та одного мопеда, не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб.

Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб операцій з продажу або обміну фізичними особами об’єктів рухомого майна визначений ст. 173 Податкового кодексу України.

Платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізичні особи – резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні. Дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 5 відсотків.

Як виняток із положень п. 173.1 ст. 173 ПКУ, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року другого об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відсотків.

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що згідно з п. 43.3 ПКУ обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (п. 102.5 ПКУ).

Відповідно до абзацу дев’ятого п. 7 підрозд. 2 розд. ІІI Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 12.01.2021 р. №5, підрозділ, що здійснює облік платежів, на підставі рішення керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС або особи, яка виконує його обов’язки, про списання підтверджених сум помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань, що обліковуються більше 1095 календарних днів без руху, списує відповідну суму.

При цьому надміру сплачені грошові зобов’язання – суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (пп. 14.1.115 ПКУ).

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що згідно з п. 43.3 ПКУ обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (п. 102.5 ПКУ).

Відповідно до абзацу дев’ятого п. 7 підрозд. 2 розд. ІІI Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 12.01.2021 р. №5, підрозділ, що здійснює облік платежів, на підставі рішення керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС або особи, яка виконує його обов’язки, про списання підтверджених сум помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань, що обліковуються більше 1095 календарних днів без руху, списує відповідну суму.

При цьому надміру сплачені грошові зобов’язання – суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (пп. 14.1.115 ПКУ).

Відповідно до абзацу першого п.п. 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір) щодо задекларованих об’єктів визначається шляхом застосування до бази для нарахування Збору, визначеної згідно з п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, ставки 2,5 відс. щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація).

Як альтернативу платник податків може обрати ставку 3 відс. із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно (абзац другий п.п. 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Тобто, ставку Збору можливо зменшити з 5 відс. (9 відс.) до 2,5 відс. у випадку застосування спеціальної пільги шляхом придбання державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення.

Так, припустимо, що фізична особа, яка має активи, одержані (набуті) за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори відповідно до ПКУ, «переводить» такі активи у грошові кошти із наступним придбанням зазначених державних облігацій.

Якщо така «конвертація» відбудеться у періоді з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання Декларації, то декларант має право зазначити номінальну вартість таких облігацій і сплатити з неї Збір за ставкою 2,5 відс. (замість 5 відс. чи 9 відс., передбачених для коштів на рахунках банків). Як альтернативу платник податків може обрати ставку 3 відс. із сплатою податкового зобов’язання, визначеного з номінальної вартості таких облігацій, трьома рівними частинами щорічно.

25.08.2021

 До осіб, які не можуть бути декларантами у одноразовому (спеціальному) добровільному декларуванні, належать:

особи, які станом на дату початку періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави, або є особами, дієздатність яких обмежена і над такими особами встановлена опіка/піклування; особи, по відношенню до яких з боку України застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції»;

особи, які за будь-який рік, починаючи з 1 січня 2005 року, подавали або мають подавати декларації відповідно до законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції (крім тих, які претендували або претендують на зайняття посад, перебування на яких вимагає чи вимагало від особи подання відповідної декларації, та не були призначені або обрані на відповідні посади).

Нагадаємо, що перелік законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції, включає, серед іншого, такі законодавчі акти:

 Закон України від 5 жовтня 1995 року № 356/95-ВР «Про боротьбу з корупцією» (втратив чинність);

Закон України від 11 червня 2009 року № 1506-VI «Про засади запобігання та протидії корупції» (втратив чинність); 

Закон України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» (втратив чинність);

Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (чинний).

Таким чином особи, які починаючи з 1 січня 2005 року подавали або мають подавати «антикорупційні» декларації відповідно до зазначених законів не можуть скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням, передбаченим підрозділом 9-4 розділу ХХ Кодексу.

Втім, це обмеження не зачіпає осіб, які претендували або претендують на зайняття посад, перебування на яких вимагає чи вимагало від особи подання відповідної декларації, та не були призначені або обрані на відповідні посади. Такі особи можуть подати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію і за умови дотримання інших вимог, визначених підрозділом 9-4 розділу ХХ Кодексу, розраховувати на державні гарантії та звільнення від відповідальності передбачені цим підрозділом.

Скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть такі категорії декларантів:

фізичні особи – резиденти (у тому числі самозайняті особи);

фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об'єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об'єкти декларування, і які відповідно до цього Кодексу є чи були платниками податків. Тут маються на увазі податки, які підлягають сплаті фізичною особою особисто чи через податкового агента із зазначених доходів.

Нагадаємо, що визначення фізичної особи як «резидента» для цілей Кодексу регулює підпункт 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, який передбачає застосування наступного алгоритму аналізу із 7-ми послідовних кроків:

1) Фізична особа визнається резидентом, якщо має місце проживання в Україні. За загальним правилом – це є основною, достатньою умовою.

2) У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

3) Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

4) Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні кроки алгоритму (з 1-го по 3-й), фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

5) Якщо всупереч закону фізична особа – громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Кодексом або нормами міжнародних угод України.

6) Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення для кроків з 1-го по 4-й цього алгоритму, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

7) Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

          Відповідно до п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:

об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

           розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

           права на користування пільгою із сплати податку;

           розміру ставки податку;

           нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема, документів на право власності, контролюючий орган за податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
          Згідно з абзацом другим п.п. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПКУ у разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об’єкт оподаткування.

Крім того, фізичні особи, з використанням кваліфікованого електронного підпису, мають можливість переглянути сформовані податкові повідомлення-рішення щодо сум нарахованих їм податкових зобов’язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в меню «ЕК для громадян» приватної частини Електронного кабінету, вхід до якого здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.

При проведенні заходів податкового контролю, пов’язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог (п. 11.6 розд. XI Порядку № 1588).

          Після завершення розрахунків з кредиторами, до зняття з реєстрації в контролюючому органі та скасування реєстрації юридичної особи, враховуючи норми ст. 111 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами та доповненнями, юридична особа, в особі ліквідатора, є платником тих податків та зборів, щодо яких виникає об’єкт оподаткування. При цьому ліквідатор повинен подати податкову декларацію до контролюючого органу за основним місцем обліку або за неосновним місцем обліку за звітний період, на який припадає дата такої ліквідації (у тому числі якщо ліквідація припадає на середину звітного періоду).

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію (частина третя ст. 13 розд. IV Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні із змінами і доповненнями»).

          Оскільки платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку, то у разі їх закриття платник податків подає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за ф. № 20-ОПП з оновленою інформацією про об’єкт оподаткування, який закрито, протягом 10 робочих днів після закриття.

Якщо контролюючим органом до ЄДР передано відомості про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів, то після погашення заборгованості зі сплати податків і зборів контролюючий орган передає до ЄДР відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів.

21липня2021 року набрав чинності Закон України від 15 червня 2021 року №1539-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету».

Декларування проводиться з 1 вересня 2021 року до 1 вересня 2022 року.

Одноразова (спеціальна) декларація подається безпосередньо декларантом до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронній формі.

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що консультаціїз питань подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації можна отримати у фахових спеціалістів Головного управління ДПС у Черкаській області за напрямками роботи за телефонами:

 

Гребенюк

Юлія Володимирівна

Завідувач сектору адміністрування податку на майно та місцевих зборів з фізичних осіб, розгляду звернень платників податків управління податкового адміністрування фізичних осіб

(0472) 33-91-17

Калюжна Тетяна Петрівна

Заступник начальника управління-начальник відділу обліку платежів та зведеної звітності управління електронних сервісів

(0472) 33-91-10

Ціон

Павло Анатолійович

Начальник відділ розгляду звернень державних органів, електронних сервісів та електронного документообігу, організації роботи ЦОП та надання адміністративних послуг управління електронних сервісів

(0472) 33-91-54

Несіна

Тетяна Костянтинівна

Головний державний інспектор сектор інформаційної взаємодії

(0472) 33-91-34

Сватуха

Лариса Михайлівна

Головний державний інспектор відділ супроводження інформаційних систем управління електронних сервісів

(0472) 33-91-31

 

Електронна скринька для листування: сЦя електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

 

Також повідомляємо, що на вебпорталі ДПС ведеться рубрика запитання-відповіді щодо одноразового добровільного декларування, яка знаходиться за посиланням:

https://tax.gov.ua/baneryi/odnorazove-dobrovilne-deklaruvannya/rozyasnennya-dlya-platnikiv/zapitannya-vidpovidi/.

            Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773).

Проведення коригувань Розрахунку здійснюється відповідно до розд. V Порядку.
Згідно з п. 5 розд. V Порядку після закінчення строку подання Розрахунку з типом «Звітний» та/або «Звітний новий» подається Розрахунок з типом «Уточнюючий». Уточнюючий Розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.
            Відповідно до п.п. 5 п. 9 розд. V Порядку у разі виявлення платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) або його правонаступником в додатку 1 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» (далі – Додаток 1) до Розрахунку помилки лише в реквізитах, що стосуються застрахованої особи та не стосуються сум нарахованого єдиного внеску, у відповідному додатку з типом «Уточнюючий» проводиться коригування лише за рядками, які уточняються на підставі інформації з попередньо поданого Розрахунку з типом «Звітний» або «Звітний новий» у порядку, визначеному абзацом п’ятим п. 6 розд. V Порядку (для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно виключити помилкову інформацію та ввести правильну інформацію, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких виключає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому разі в першому рядку відповідної графи указується «1» – рядок на виключення, а в другому – «0» – рядок на введення).

Для виключення одного помилкового рядка з попередньо поданої (прийнятої) інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у відповідній графі додатків указати «1» – на виключення рядка (абзац третій п. 6 розд. V Порядку).

Для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у відповідній графі додатків указати «0» – на введення рядка (абзац четвертий п. 6 розд. V Порядку).

Відповідно до абзацу шостого п. 6 розд. V Порядку заповнення «Уточнюючого» Розрахунку при коригуванні сум єдиного внеску проводиться з використанням типів нарахувань 2 та 3, передбачених п. 1 розд. IV Порядку, при цьому положення зазначені в абзацах третьому – п’ятому п. 6 розд. V Порядку для коригування сум єдиного внеску (тобто ознака «0» – якщо потрібно ввести рядок чи ознака «1» – якщо потрібно вивести рядок)не застосовуються.

 Якщо в Додатку 1 до Розрахунку з типом «Уточнюючий» платник єдиного внеску поза межами звітного (податкового) періоду при поданні включив відомості, що стосуються однієї або декількох застрахованих осіб, які не були вчасно внесені або збільшив їх, то таке збільшення проводиться у додатках стосовно застрахованих осіб з типом нарахувань 2.

  Якщо в Додатку 1 до Розрахунку з типом «Уточнюючий» платник єдиного внеску поза межами звітного (податкового) періоду під час подання виключив відомості, що стосуються однієї або декількох застрахованих осіб або зменшив їх, то таке зменшення проводиться у додатках стосовно застрахованих осіб з типом нарахувань 3.

Згідно з п.п. 7 п. 9 Порядку якщо платнику єдиного внеску поза межами звітного (податкового) періоду необхідно одночасно уточнити інформацію щодо реквізитів та сум нарахованого єдиного внеску стосовно застрахованих осіб у Додатку 1 до Розрахунку, поданого з типом «Звітний» або «Звітний новий», формується та подається до контролюючого органу Розрахунок з типом «Уточнюючий».      

Спочатку у Розрахунку з типом «Уточнюючий» платником єдиного внеску проводиться коригування реквізитів, які уточняються на підставі інформації з попередньо поданого Розрахунку з типом «Звітний» або «Звітний новий» у порядку, визначеному абзацом п’ятим п. 6 розд. V Порядку, а саме: для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно виключити помилкову інформацію та ввести правильну інформацію, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких виключає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому разі в першому рядку відповідної графи указується «1» – рядок на виключення, а в другому – «0» – рядок на введення.

Потім формується Розрахунок з типом «Уточнюючий» для коригування показників єдиного внеску у порядку, визначеному абзацом шостим п. 6 розд. V Порядку з використанням типів нарахувань 2 та 3.

Для проведення коригувань платнику податків необхідно сформувати та подати Розрахунок з типом «Уточнюючий», який має містити обов’язкові реквізити, визначені в рядках 01 – 05 та у рядку 031 для платників єдиного внеску, а також інформацію про додатки, у яких буде проводитись коригування, та їх кількість, що визначені в рядку 06 Розрахунку. При цьому додатки, інформація щодо яких не коригується, у рядку 06 не вказуються та відповідно не подаються (п. 8 розд. V Порядку).

            Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (частина перша ст. 2 Закону № 2464).

Для забезпечення ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації, накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування створено Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – Державний реєстр) (частина перша ст. 16 розд. V Закону № 2464).
            Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга ст. 16 розд. V Закону № 2464).

Реєстр страхувальників – це автоматизований банк відомостей, створений для ведення обліку платників єдиного внеску – страхувальників (ст. 19 Закону № 2464).

Страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок (п.п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
             Слід зазначити, що Пенсійний фонд України (далі – ПФУ) відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру (п. 1 частини першої ст. 12 прим. 1 Закону №2464).

Реєстр застрахованих осіб – це автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону (частина перша ст. 20 Закону № 2464).
            Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Пунктом 3 частини першої ст. 12 прим. 1 Закону № 2464 визначено, що ПФУ здійснює контроль за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Таким чином, ДПС здійснює контроль за збором та обліком єдиного внеску в розрізі страхувальників, а не застрахованих осіб.

Враховуючи викладене, відомості, які містяться в додатках 1, 2, 3, 5 та 6 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773 (далі – Наказ № 773), належать до персоніфікованих даних, тобто таких, що обліковуються в Реєстрі застрахованих осіб, у зв’язку з чим контроль та роз’яснення щодо відображення таких відомостей відповідно до ст. 12 прим. 1, 14 прим. 1 здійснює ПФУ, який, також, є співрозробникомпроєкту змін затверджених Наказом № 773 в частині формування та наповнення додатків до Розрахунку, які містять персоніфіковані відомості застрахованих осіб.

Головна ПДВ - подія 2021 року — зниження ставки ПДВ для аграріїв з 20 % до 14 %. Цю зміну до Податкового кодексу України (далі по тексту – ПКУ) вніс Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільскогосподарської продукції» від 17.12.2020 р. № 1115-IX (далі по тексту – Закон № 1115), який набув чинності 25 лютого 2021 року. Застосування цього Закону почалося з 1 березня 2021 року.

Тобто, п. 193.1 ст.193 доповнено, що ставка ПДВ 14 % розповсюдилася на операції постачання с/г продукції на території України та щодо її імпорту. При цьому с/г продукція має бути таких кодів УКТ ЗЕД, як у таблиці нижче:

С/г продукція та ставки ПДВ 14% і 20%

Код

УКТ ЗЕД

Назва продукту

Ставка ПДВ

До 01.03.2021

Діюча з 01.03.2021

За Законом 1600 - IX

0102

велика рогата худоба, жива

20%

14%

20%

0103

свині живі

20%

14%

20%

0104 10

вівці

20%

14%

20%

0401

лише в частині незбираного молока

20%

14%

20%

1001

пшениця

20%

14%

14%

1002

жито

20%

14%

20%

1003

ячмінь

20%

14%

14%

1004

овес

20%

14%

20%

1005

кукурудза

20%

14%

14%

1201

соєві боби

20%

14%

14%

1204 00

насіння льону (подрібнена або неподрібнене)

20%

14%

20%

1205

насіння свиріпи та ріпаку (подрібнене або неподрібнене)

20%

14%

14%

1206 00

насіння соняшнику (подрібнене або неподрібнене)

20%

14%

14%

1207

насіння та плоди інших олійних культур (подрібнені або неподрібнені)

20%

14%

20%

1212 91

цукрові буряки

20%

14%

20%

Однак, Законом України  від 01.07.2021 № 1600-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість при оподаткуванні операцій з постачання окремих видів сільскогосподарської продукції» відновлено ставку ПДВ у розмірі 20% при ввезенні на територію України та постачанні великої рогатої худоби, свиней та овець, молока, жита, вівса, льону, олійних культур, цукрових буряків.

Проте, увведена з 01.03.2021 ставка ПДВ у розмірі 14%, залишається для операцій з постачання пшениці та жита, ячменю, кукурудзи, соєвих бобів, свиріпи або ріпаку, соняшнику.

Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, але застосовується до податкових періодів, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем опублікування цього Закону.

Він опублікований 31.07.2021, тому чинний із 01.08.2021 і застосовується із 01.08.2021.

Чи оподатковуються акцизним податком операції з реалізації СГ роздрібної торгівлі засобів та аксесуарів для куріння (паління): електронних сигарет та рідин для них, а також кальянів, трубок, гільз, фільтрів, паперу тощо; систем нагрівання тютюну (IQOS, GLO та ін.) та тютюнових стіків до них (HEETS, NeoSticks та ін.)?

Відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є об’єктом оподаткування акцизним податком.

Пунктом 215.1 ст. 215 ПКУ до підакцизних товарів віднесено, зокрема, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну, рідини, що використовуються в електронних сигаретах.

Реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об’єктах громадського харчування (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з п.п. 215.3.10 п.215.3 ст. 215 ПКУ для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, ставка податку становить 5 відсотків.

Тютюнові вироби – сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування (п.п. 14.1.252 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Тютюнові стіки (HEETS, NeoSticks та ін.) для систем нагрівання тютюну є тютюновими виробами, а отже належать до підакцизних товарів, операції з реалізації яких суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі є об’єктом оподаткування акцизним податком.

Тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням (код 2403 99 90 10 згідно УКТ ЗЕД) входять до переліку тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну (п.п. 215.3.2 п. 215.3 ст. 215 ПКУ), оподатковуються за ставкою 3019,85 гривень за 1000 штук, а отже є об’єктом оподаткування акцизним податком з операцій реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів, відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

 Разом з цим, операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі рідин, що використовуються в електронних сигаретах акцизним податком не оподатковуються, оскільки ПКУ поки що не визначено ставку оподаткування для таких операцій (п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПКУ).

При цьому аксесуари у вигляді: кальянів (без рідин, що заправляються до кальянів), трубки, гільзи, фільтри, папір, систем нагрівання тютюну (IQOS, GLO та ін.) та інші аксесуари для куріння (паління) не є тютюновими виробами та промисловими замінниками тютюну, що відносяться до відповідних кодів УКТ ЗЕД, та не належать до підакцизних товарів, а отже їх реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі акцизним податком не оподатковуються.

Податкова амністія – так звучала тема сьогоднішнього ефіру телерадіопроєкту «UA: Українське радіо Рось».

Про основні аспекти одноразового декларування активів громадян черкаським радіослухачам розповіли начальник Головного управління ДПС у Черкаській області Антон Царюк та начальник управління податкового адміністрування фізичних осіб Володимир Жаврід. Представники податкової служби зупинились на тому, хто має задекларувати свої активи, яка саме власність підлягає декларуванню, які ставки оподаткування та яким чином власне подається декларація.

Під час ефіру слухачі мали можливість отримати відповіді на свої запитання.

Нагадуємо, кампанія одноразового (спеціального) декларування на території України проводиться вперше, вона розпочинається 1 вересня 2021 року і триватиме до 1 вересня 2022 року.

Реєстрація касира в розділі «Програмний РРО» Електронного кабінету (https://cabinet.tax.gov.ua) здійснюється шляхом подання повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, яке розміщено на вебпорталі ДПС за посиланнями:

Головна>Електронна звітність>Платникам податків про електронну звітність>Інформаційно-аналітичне забезпечення>Реєстр форм електронних документів/Реєстр форм електронних документів (перелік сервісних запитів для юридичних осіб)/j1391801;

Головна>Електронна звітність>Платникам податків про електронну звітність>Інформаційно-аналітичне забезпечення>Реєстр форм електронних документів/Реєстр форм електронних документiв (перелік сервісних запитів для фізичних осіб)/f1391801.

У відкритій частині Електронного кабінету в розділі «Допомога» розміщено покрокову інструкцію щодо створення електронних документів за допомогою меню «Введення звітності».

У розділі «Заяви, запити для отримання інформації» приватної частини Електронного кабінету необхідно створити документ за ідентифікатором форми «J/F 1391801 – Повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованого сертифіката відкритого ключа».

Злочинці телефонують та надсилають повідомлення через месенджери до керівників суб’єктів господарської діяльності області, здійснюючи психологічний тиск на підприємців, з метою незаконно заволодіти грошовими коштами під будь-яким приводом (надання грошової допомоги, погрози застосування штрафних санкцій, уникнення проведення перевірок тощо). Зазначені особи пропонують перераховувати грошові кошти на карткові рахунки різних банківських установ України.

Дзвінки шахраїв зафіксовано з телефонних номерів мобільних операторів України (095) 178-11-87 та (095) 001-36-35.

Такі дії кваліфікуються як шахрайство та умисна дискредитація податкових органів.

Головне управління ДПС у Черкаській області наголошує, що посадові особи органів ДПС діють виключно в межах повноважень та не можуть звертатися до платників з подібними проханнями.

Шановні платники! Для запобігання діяльності шахраїв просимо вас бути пильними та обачними, уважно перевіряти інформацію, не піддаватися на провокації та ні за яких обставин не перераховувати кошти!

У разі виявлення фактів шахрайських дій з боку невідомих осіб, намагайтесь зібрати всю можливу інформацію (прізвища, імя, номери телефонів, номери карткових рахунків тощо).

Якщо ви постраждали від дій аферистів або маєте інформацію про подібні випадки, просимо негайно повідомляти про це підрозділи Національної поліції у Черкаській області за номером телефону – 102, або Головне управління ДПС у Черкаській області будь-яким зручним способом:

- з використанням засобів поштового зв’язку на адресу: вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002;

- на офіційну електронну адресу ГУ ДПС у Черкаській області Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;

- засобами телекомунікації, безпосередньо до відділу з питань запобігання та виявлення корупції, за телефоном 0472 – 33-91-27

- на офіційну електронну адресу відділу з питань запобігання та виявлення корупції  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;

- у письмовому вигляді через працівників відділу з питань запобігання та виявлення корупції.

Правила нарахування податкових зобов’язань з ПДВ та їх коригування, а також складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних та їх реєстрації в ЄРПН встановлено статтями 187, 192 та 201 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

Законом України від 1 липня 2021 року № 1600-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість при оподаткуванні операцій з постачання окремих видів сільсьгосподарської продукції» для платників ПДВ, які здійснюють операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції (товарів), що класифікується за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1002, 1004, 1204 00, 1207, 1212 91,  встановлюється ставка податку на додану вартість 20 відс.

Законом передбачено такі особливості:

1) у разі якщо перша подія при постачанні товарів, визначених абзацом першим пункту 54 прим. 2 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, відбулася до набрання чинності Законом № 1600 (до 01.08.2021), перерахунок ставки податку на додану вартість і суми податку на дату настання другої події не здійснюється;

2) у разі якщо після набрання чинності Законом № 1600 відбувається повернення попередньої оплати (авансу) або поставлених товарів, визначених абзацом першим пункту 54 прим. 2 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, у зв’язку зі зменшенням кількості або вартості таких товарів, перша подія при постачанні яких відбулася до вказаної дати в період з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно, коригування сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сторону зменшення здійснюється, виходячи із ставки податку на додану вартість 14 відсотків;

3) у разі якщо після набрання чинності Законом № 1600 відбувається постачання товарів, визначених абзацом першим пункту 54 прим. 2 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, або перерахування коштів у зв’язку із збільшенням кількості  або вартості таких товарів, перша подія при постачанні яких відбулася до вказаної дати, коригування сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість здійснюється, виходячи із ставки податку на додану вартість 20 відсотків.

У разі здійснення платником податку операцій з постачання на митній території України товарів, визначених абзацом першим пункту 54 прим. 2 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, які були придбані до набрання чинності Законом № 1600, за таким платником податку зберігається податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі, який був нарахований при придбанні таких товарів.

Отже, якщо, починаючи з 01 серпня 2021 року, відбувається поставка сільськогосподарської продукції товарних позицій згідно з УКТ ЗЕД 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1002, 1004, 1204 00, 1207, 1212 91, попередня оплата за яку (перша подія) відбулася у періоді з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно, то на дату такої поставки перерахунок ставки ПДВ і суми податку, застосованої/нарахованої на дату першої події, не здійснюється. Так само не здійснюється перерахунок ставки ПДВ і суми податку у разі, якщо, починаючи з 01 серпня 2021 року, здійснюється оплата такої продукції, що була поставлена (перша подія) у періоді з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно.

Якщо, починаючи з 01 серпня 2021 року, відбувається:

повернення сільськогосподарської продукції товарних позицій згідно з УКТ ЗЕД 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1002, 1004, 1204 00, 1207, 1212 91 або авансового платежу за таку продукцію, поставленої/сплаченого у періоді з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно,

або зміна кількості або вартості такої продукції, перша подія за операцією з постачання якої відбулася у періоді з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно, у сторону зменшення або в межах попередньої суми, то у розрахунку коригування зазначається ставка ПДВ, вказана у податковій накладній, що коригується, тобто 14 відсотків.

У разі, якщо, починаючи з 01 серпня 2021 року, відбувається перерахування коштів у зв’язку із збільшенням вартості сільськогосподарської продукції товарних позицій згідно з УКТ ЗЕД 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1002, 1004, 1204 00, 1207, 1212 91, перша подія за операцією з постачання  якої відбулася у періоді з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно, при коригуванні податкових зобов’язань застосовується ставка податку на додану вартість 20 відсотків.

Вищезазначений порядок складання розрахунку коригування застосовується також у разі зміни, починаючи з 01 серпня 2021 року, номенклатури сільськогосподарської продукції  товарних позицій згідно з УКТ ЗЕД 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1002, 1004, 1204 00, 1207, 1212 91), перша подія за операцією з постачання якої відбулася у періоді з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно.

Наприклад, якщо у періоді з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно було отримано попередню оплату за сільськогосподарську продукцію  товарної позиції згідно з УКТ ЗЕД 0102, а починаючи з 01.08.2021 фактично відвантажується сільськогосподарська продукція  товарної позиції згідно з УКТ ЗЕД 1004, то у розрахунку коригування:

у першому рядку вказуються зі знаком «–» показники рядка податкової накладної, що коригується, із зазначенням ставки податку 14 відс.,

у другому рядку зі знаком «+» вказуються правильні показники номенклатури товару, при цьому застосовується ставка податку 20 відсотків.

09.08.2021

Об’єктами добровільного декларування можуть бути активи фізичної особи, які належать їй на праві власності і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. Серед таких активів:

валютні цінності, тобто банківські матери,

національна валюта (гривня) і іноземна валюта,

права грошової вимоги,

нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової і нежитлової нерухомості),

об’єкти незавершеного будівництва,

рухоме майно, у тому числі транспортні засоби та інше цінне рухоме майно,

предмети мистецтва та антикваріату,

дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо,

частки (паї) у майні юридичних осіб, інші корпоративні права, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності, цінні папери та/або фінансові інструменти.

Але не всі ці активи потрібно декларувати. Слід враховувати їх вартість або обсяги. Зокрема, не потрібно декларувати:

одну або декілька квартир, сукупна площа яких не більше 120 кв. м.;

житлові будинки, сукупна площа яких в межах 240 кв. м.;

нежитлові будинки некомерційного призначення, площею не більше      60 кв. м.;

земельні ділянки, площею в межах норми безоплатної передачі (наприклад, площа присадибної ділянки у селах не більше 0,25 га, в селищах не більше 0,15 га, а в містах не більше 0.10 га);

один легковий автомобіль з середньою ринковою вартістю не більше 400 тис. грн., або з робочим об’ємом циліндру двигуна не менш як 3000 куб. см.;

грошові кошти в межах 400 тис. грн.

Тобто навіть без добровільного декларування вказані обсяги активів та майна фізичної особи вважаються такими, що придбані за рахунок коштів, з яких сплачено податки та збори.

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235  e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34   https://ck.tax.gov.ua/

  Органи Державної податкової служби (далі – ДПС) при поверненні помилково та/або надміру сплачених сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) керуються Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6 (далі – Порядок № 6).
         Повернення надміру або помилково сплачених сум ЄВ здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення (п. 6 Порядку № 6).
          Відповідно до п. 8 розд. IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 із змінами та доповненнями, підставою для зняття з обліку у контролюючих органах платників податків, державна реєстрація припинення яких здійснюється згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями, є надходження відомостей про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

 Фізична особа – підприємець знімається з обліку після проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати ЄВ та закриття інтегрованих карток платника (далі – ІПК).

Пунктом 3 глави 1 розд. ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (далі – Порядок № 5), визначено, що в інформаційній системі ІКП закриваються із встановленням дати закриття за умов:

погашення сум податкового боргу, недоїмки зі сплати ЄВ, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені;

повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та/або списання до бюджетів за заявою платника;

повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів ЄВ та/або списання до фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування за заявою платника;

відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань, податкового боргу або іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, яка може бути розстрочена (відстрочена) згідно з чинним законодавством, не погашених на дату закриття ІКП;

повноти відображення в ІКП результатів контрольно-перевірочної роботи.
     За наявності нарахованих та/або несплачених сум ЄВ або боргу (недоїмки) з ЄВ, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника ЄВ з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями.

Після припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця на підставі судового рішення та/або після проведення державним реєстратором спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи, припинення юридичної особи за принципом мовчазної згоди помилково та/або надміру сплачені грошові зобов’язання та кошти ЄВ (у разі відсутності заяви платника податків про їх повернення) списуються до бюджетів та до фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування за рішенням керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) податкового органу або особи, яка виконує його обов’язки, з накладанням кваліфікованого електронного підпису.
         Таким чином, фізична особа – підприємець, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, має можливість повернути суму надміру сплаченого ЄВ на підставі заяви, яка подається до дати зняття з обліку такого платника.

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                                                                e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                                                                  https://ck.tax.gov.ua/

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат.
            Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261 «Про затвердження типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (далі – Порядок № 261).

Пунктом 1 розд. І Порядку № 261 визначено, що на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством (п. 2 розд. І Порядку № 261).

У разі ведення обліку доходів і витрат у паперовому вигляді самозайнята особа зобов’язана виконувати записи розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою. Внесення виправлень здійснюється шляхом створення нового запису, який засвідчується підписом самозайнятої особи (п. 3 розд. І Порядку № 261).

У разі ведення обліку доходів і витрат в електронному вигляді самозайнята особа зобов’язана вести таку форму у форматі EXCEL, крім випадку ведення обліку доходів і витрат в електронній формі засобами електронного кабінету (п. 4 розд. І Порядку № 261).

У разі ведення обліку доходів і витрат в електронній формі засобами електронного кабінету самозайнята особа зобов’язана отримати кваліфікований сертифікат відкритого ключа, сформований кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, включених до системи подання податкових документів в електронному вигляді. Після отримання самозайнятою особою кваліфікованого сертифіката відкритого ключа така особа здійснює операції з ведення обліку доходів і витрат відповідно до ПКУ безкоштовно.

У типовій формі, яка ведеться в електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету, допускається виправлення помилок або коригування шляхом доповнення рядка, у якому відображається від’ємне або позитивне значення (п. 5 розд. І Порядку № 261).

 

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua/

Чи має право платник податку – ФО подати нову податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) для реалізації свого права на податкову знижку, якщо виявлені (уточнені) документально підтверджені суми, що не були враховані у поданій Декларації?

  Відповідно до п.п. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація), яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ).       Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься (п.п. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 ПКУ).
         Отже, якщо платником податку – фізичною особою виявлені документально підтверджені суми, що не були враховані у поданій податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація), для реалізації права на податкову знижку, то він може подати Декларацію з типом «Нова звітна» до 31 грудня включно наступного за звітним податкового року, оскільки право на податкову знижку надається лише за наслідками звітного податкового року.

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                                                                  e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                                                                            https://ck.tax.gov.ua/

Чи має право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році ФОП-платник ЄП, яка протягом календарного року перевищила обсяг доходу, встановлений для відповідної групи?

Відповідно до п. 292.16 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.

При цьому якщо протягом календарного року платники першої і другої груп використали право на застосування іншої ставки єдиного податку у зв’язку з перевищенням обсягу доходу, встановленого для відповідної групи, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році такі платники мають за умови неперевищення ними протягом календарного року обсягу доходу, встановленого п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ (для третьої групи).

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua/

У відповідності з нормами Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету» одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це окремий порядок декларування фізичною особою належних їй грошових коштів, майна та майнових прав.

Звертаємо увагу, що період добровільного декларування з 1 вересня 2021 року по 1 вересня 2022 року.

Особа, яка вирішила задекларувати свої ризикові активи, тобто декларант, повинен буде з 1 вересня 2021 року подати до ДПС одноразову (спеціальну) добровільну декларацію. Її форми та порядку заповнення ще немає. Їх має затвердити Мінфін.

Декларація буде подаватися тільки в електронній формі https://tax.gov.ua/baneryi/odnorazove-dobrovilne-deklaruvannya/podati-deklaratsiyu/ (на даний час сторінка знаходиться в стадії розробки). У декларації потрібно буде вказати відомості про декларанта для його ідентифікації (прізвище, ім’я, по батькові, податковий номер), відомості про об’єкти декларування. Для грошових активів – вид, розмір та валюта активу, класифікація банківських металів тощо. Для рухомого та нерухомого майна – місцезнаходження або місце зберігання, вид, назва, рік виробництва/випуску тощо.

Зазначимо, що в добровільній декларації не буде вказуватися інформація про джерела одержання/набуття об’єктів декларування.

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua/

Відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.

Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПКУ).

Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором (п. 36.2 ст. 36 ПКУ).

Виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (п. 36.4 ст. 36 ПКУ).
     Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених ПКУ або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 ПКУ).

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПКУ).

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 ПКУ).

Відповідно до ст. 19 ПКУ платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.
            Представник платника податків користується правами, встановленими ПКУ для платників податків.

Крім цього, згідно з п. 87.7 ст. 87 ПКУ забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення п. 87.7 ст. 87 ПКУ не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено ПКУ.

Враховуючи вищезазначене, сплата податку або збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Разом з тим, відповідно до частини дев’ятої ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, передача платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) своїх обов’язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків сплати головою сімейного фермерського господарства внесків за себе і членів такого господарства.

Отже, грошове зобов’язання (крім ЄВ) або податковий борг платника податків по податках та зборах може погасити інший суб’єкт господарювання або фізична особа (в тому числі засновник, директор тощо) за умови, що такий суб’єкт господарювання або фізична особа є податковим агентом, або представником платника податку.

Водночас, якщо сума грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків була погашена іншим суб’єктом господарювання (юридичною особою, фізичною особою – підприємцем або фізичною особою), то сплачена сума включається до складу загального оподатковуваного доходу платника податків, за якого було сплачено грошове зобов’язання або борг.

При цьому нормами чинного законодавства не передбачено відповідальності у разі погашення суми грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків іншим суб’єктом господарювання.

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua/

У відділі з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Черкаській області наголошують, що якщо ви займаєте відповідальне та особливо відповідальне становище або ваша посада пов’язана з високим рівнем корупційних ризиків, то у вас існує обов’язок подавати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Повідомлення подається протягом 10 календарних днів з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку, який перевищує 50 прожиткових мінімумів (113 500 грн для 2021 року) в електронному вигляді до Реєстру декларацій. 

Увійти до Реєстру можливо завдяки кваліфікованому електронному підпису за посиланням: https://portal.nazk.gov.ua/login

Після входу до системи виконайте кілька простих кроків:

  • натисніть на кнопку «Нове повідомлення про суттєві зміни в майновому стані»;
  • ознайомтеся з правилами заповнення;
  • перейдіть до заповнення форми та внесіть усю необхідну інформацію;
  • натисніть на кнопку «Подати документ».

 

Проте, якщо ви більше не працюєте на посаді, пов’язаній з високим рівнем корупційних ризиків, або ж втратили статус службової особи, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, подавати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані більше не потрібно.  Така ситуація може виникнути через звільнення суб’єкта декларування або переведення на іншу посаду, на якій не передбачений обов’язок подання таких повідомлень.

Детальніше про те, кому та як повідомляти про суттєві зміни у майновому стані, можна дізнатися на офіційному сайті Національного агентства з питань запотівання корупції за посиланням: https://bit.ly/3yRiPKy

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua/

 (постанова КМУ від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН»)

Відповідно до п.13 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Реєстр, затверджено наказом МФУ від 12.12.2019 №520), у разі прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до порядку  розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (затверджено постановою КМУ від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі») розгляд скарги здійснюється комісією центрального рівня за участю уповноваженої особи Мінфіну.

Скарга подається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) у строки, визначені статтею 56 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), а саме 10 робочих днів, з наступного дня після набрання чинності рішенням комісії регіонального рівня. Не підлягають адміністративному оскарженню рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, оскаржені платником податку в судовому порядку. Скарга подається платником податку в електронній формі засобами електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном. ДПС не може відмовити платнику податку в реєстрації скарги. Скарга підписується та подається особисто платником податку або його уповноваженим представником. Якщо скарга підписується та подається уповноваженим представником платника податку, до неї додається належним чином завірена копія документа, який засвідчує повноваження такого представника відповідно до законодавства. Платник податку має право додавати до скарги пояснення та копії документів, які підтверджують інформацію, зазначену в податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена.

За результатами розгляду скарги комісія центрального рівня у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу (10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади), приймає одне з таких рішень:

задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

залишає скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі без змін.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку. Рішення за результатами розгляду скарги набирає чинності з дня його прийняття.

Рішення комісії центрального рівня не підлягає адміністративному оскарженню та може бути оскаржено в судовому порядку. Задоволення скарги є підставою для реєстрації зазначених у скарзі податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі з урахуванням вимог пункту 200 1.3 статті 200 1 Кодексу.

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua/

Чи підлягає оподаткуванню ПДФО вартість проживання та проїзду резидентів чи нерезидентів, які не перебувають у трудових відносинах із таким платником податку та не є членами керівних органів платника податку, що сплачує ЮО, яка не є їх роботодавцем?

         Відповідно до п.п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розд. IV ПКУ для нерезидентів).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

 Додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розд. ІV ПКУ) (п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов’язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів (п.п. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 ПКУ).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 ст. 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Отже, вартість проживання та проїзду резидентів чи нерезидентів, які не перебувають у трудових відносинах із таким платником податку та не є членами керівних органів платника податку, що сплачується юридичною особою, яка не є їх роботодавцем, оподатковується такою юридичною особою податком на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною у п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України (18 відсотків).

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua/

За інформацією начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Антона Царюка протягом 7 місяців 2021 року до місцевих бюджетів Черкаської області юридичними особами сплачено 557 млн грн місцевих податків і зборів. Це на 92 млн гривень більше, ніж  за аналогічний період минулого року.

         Із загальної суми  надходжень 465,1 млн грн – це плата за землю,             89,2 млн грн – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,         1,1 млн грн – транспортний податок та 1,6 млн грн – місцеві збори.

Найбільше, а саме  23,8 відсотка від загальної суми, перерахували до бюджету суб'єкти господарювання міста Черкаси – 133 млн гривень.

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua/

  • За повідомленням начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Антона Царюка, місцеві бюджети Черкаської області від ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за січень-липень 2021 року отримали 16 млн гривень, від ліцензування виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним - 2 млн гривень.
  • Головним управлінням ДПС у Черкаській області у січні-липні 2021 року видано ліцензій:
  • - 4 - на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додання спирту);
  • - 1 - на право оптової торгівлі алкогольними напоями, виключно пивом для виробників пива з обсягом виробництва до 3000 гектолітрів на рік;
  • - 3 - на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту);
  • - 1 - на право оптової торгівлі спиртом етиловим;
  • - 1977 - на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями;
  • - 258 - на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом);
  • - 9 - на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додання спирту);
  • - 1808 - на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами;
  • - 1 - на зберігання пального;
  • - 155 - на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки);
  • - 33 - на право роздрібної торгівлі пальним;
  • - 9 - на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі.

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua/

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс) за договори підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. При цьому ст. 839 Цивільного кодексу, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Реалізація пального для цілей розділу Податкового кодексу України     (далі – Податковий кодекс) – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

  • до акцизного складу;
  • до акцизного складу пересувного;
  • для власного споживання чи промислової переробки;
  • будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, зокрема при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу / акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

  • замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;
  • заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:
  • призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;
  • належать іншим особам;
  • виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;
  • транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті «б» пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Таким чином, якщо платник податків буде здійснювати заправку найманого транспорту в паливний бак автомобілів, який буде використовувати за договором підряду, при виконання умов зазначених в підпункті «б»             пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, то зазначені операції будуть відноситись власного споживання та не будуть реалізацією пального у розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу.

 

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua/

Державна податкова служба України наказом від 04.06.2021 р. №568 внесла зміни до Методичних рекомендацій щодо організації роботи комісії з розгляду питань доцільності/недоцільності проведення перевірок фізичних осіб у зв’язку з припиненням платників та форми висновку доперевірочного аналізу щодо недоцільності проведення перевірки, затверджених наказом від 15.09.2020 р. №499.

Змінено зокрема, п. 3.7 Методрекомендацій, що визначає умови складання висновку та його передачі для розгляду на засіданні комісії, а саме:

- подання платником до органів ДПС податкової звітності із зазначенням нульових показників або неподання такої звітності за умови відсутності об’єктів оподаткування чи показників, які підлягають декларуванню відповідно до положень п. 49.2 ст. 49 Кодексу, з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу;

- подання платником до органів ДПС звітності з єдиного внеску з урахуванням положень частини шістнадцятої ст. 25 Закону № 2464;

- відсутності у платника відкритих рахунків у банках або отримання з урахуванням положень ст. 72-73 Кодексу органами ДПС податкової інформації від платника чи банків про відсутність руху коштів на рахунках такого платника протягом строку, визначеного ст. 102 Кодексу;

- відсутності інформаційних баз даних органів ДПС інформації про:

 отримання платником доходів від здійснення господарської діяльності від податкових агентів, отримання інших видів доходів від податкових агентів (крім інформації про отримання доходів, які не оподатковуються, або належні суми податку, утримані податковим агентом);

використання праці найманих працівників, нарахування (виплату) заробітної плати найманим працівникам, нарахування (виплату) фізичним особам винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами;

податковий борг, заборгованість (недоїмку) зі сплати єдиного внеску, іншу заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, що виникли від провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності (без урахування податків, зборів і платежів, не пов’язаних з провадженням підприємницької чи незалежної професійної діяльності);

розстрочені, відстрочені, реструктуровані суми платежів, оскарження в адміністративному або судовому порядку рішень органів ДПС, відкриті відкриті виконавчі провадження.

 

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua/

Згідно з абзацом першим п. 42 прим. 1.2 ст. 42. прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
          Відповідно до абзаців другого і третього п. 77.2 ст. 77 ПКУ періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім – не частіше ніж раз на два календарних роки, високим – не частіше одного разу на календарний рік.
          Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.09.2020 № 548) (далі – Порядок № 524).

Перелік ризиків та їх поділ за ступенями значущості (високий, середній, незначний) визначено Порядком № 524.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи (абзац перший п. 77.2 ст. 77 ПКУ).

Розрахунок ризиків несплати податків для відбору платників до плану-графіка здійснюється засобами інформаційно-комунікаційної системи ДПС щоквартально, крім першого кварталу, за даними податкової звітності платників податків та з використанням іншої інформації баз даних ДПС.

Порядок функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний кабінет» (далі – Електронний кабінет) визначається наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637 «Про затвердження Порядку функціонування Електронного кабінету», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.08.2017 за № 942/30810, зі змінами (далі – Порядок № 637).

Згідно з п. 3 розд. ІІ Порядку № 637 Електронний кабінет в процесі функціонування взаємодіє з іншими інформаційно-телекомунікаційними системами ДПС.
     У вкладці «Критерії ризику (ст. 77 ПКУ)» режиму «Податковий аудит» приватної частини Електронного кабінету щоквартально, крім першого кварталу, відображається інформація про розраховані критерії ризику несплати податків високого ступеню для відбору платника податків до плану-графіка проведення документальної планової перевірки за звітний (податковий) період (за наявності).

При цьому зауважуємо, що план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік було сформовано з врахуванням показників за результатами діяльності платника податків за 2019 рік та 9 місяців 2020 року та оприлюднено на офіційному вебсайті ДПС 24.12.2020.

Для формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2022 рік будуть розраховані критерії ризику за результатами діяльності платників податків за 9 місяців 2021 року, для яких податковим (звітним) періодом для податку на прибуток є квартал, та перераховані за результатами діяльності за 2020 рік з урахуванням уточненої звітності для платників податків, для яких податковим (звітним) періодом для податку на прибуток є календарний рік.

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                                                                e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                                                                https://ck.tax.gov.ua/

Відповідно до абзацу першого п. 42.6 ст. 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до ПКУ, законів України від 22 травня 2003 року       № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 851) та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2155) без укладення відповідного договору.

Згідно з абзацом третім п. 42.6 ст. 42 ПКУ платник податків стає суб’єктом електронного документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог Закону № 851 та Закону № 2155.

Пунктом 42 прим. 1.1 ст. 42 прим. 1 ПКУ визначено, що Електронний кабінет створюється та функціонує за такими принципами, зокрема, здійснення автоматизованого внесення до журналу всіх дій (подій), що відбуваються в електронному кабінеті, включаючи фіксацію дати і часу відправлення, отримання документів через електронний кабінет та будь-якої зміни даних, доступних в Електронному кабінеті, за допомогою кваліфікованої електронної позначки часу. Інформація про дату і час надсилання та отримання документів, іншої кореспонденції з ідентифікацією відправника та отримувача зберігається безстроково і може бути отримана через Електронний кабінет у вигляді електронного документа, в тому числі у вигляді квитанції у текстовому форматі.

У приватній частині Електронного кабінету в залежності від типу платника (юридична особа, фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, громадянин тощо) надається доступ, зокрема, до перегляду та друку раніше поданої звітності.

Меню «Перегляд поданої звітності» надає користувачу Електронного кабінету можливість перегляду раніше поданої податкової, пенсійної та статистичної звітності до ДПС незалежно від способу її подання, включаючи звіти, подані на паперових носіях до центрів обслуговування платників податків.

За замовчуванням користувач отримує перелік всіх звітів, поданих у відповідному звітному періоді. Звітний період (місяць, квартал чи рік) визначається двома параметрами – роком та місяцем.

Перегляд конкретного звіту здійснюється подвійним натисненням лівої кнопки миші, формується pdf-файл звіту зі всіма додатками.

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua/

Чи мають можливість платники податків направити до органу ДПС підтверджуючі документи, визначені в запиті про подання інформації, через Електронний кабінет та яка дата є датою їх подання?

Відповідно до абзацу першого п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Абзацом вісімнадцятим п. 73.3 ст. 73 ПКУ передбачено, що платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено ПКУ).
     Контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, мають право отримувати від платників податків, платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді (п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПКУ).

Контролюючими органами є – податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених п.п. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПКУ), законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ).

Згідно з п. 42 прим. 1.2 ст. 42 прим. 1 ПКУ Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема, забезпечення взаємодії платників податків з контролюючими органами з інших питань, передбачених ПКУ, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв’язку.

Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.

Робота у приватній частині Електронного кабінету здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.

За допомогою меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету платники мають можливість направити до органу ДПС разом із супровідним листом підтверджуючі документи, визначені в запиті про подання інформації, у форматі pdf (обмеження 2 мб).

Датою подання підтверджуючих документів разом із супровідним листом є дата реєстрації супровідного листа в органі ДПС. Протягом одного робочого дня після надсилання такого листа до органу ДПС автора електронного листа буде повідомлено про вхідний реєстраційний номер та дату реєстрації. Інформацію щодо отримання та реєстрації листа в органі ДПС можна переглянути у вкладці «Вхідні документи» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету, відправлені листи – у вкладці «Відправлені документи» меню «Вхідні/вихідні документи».

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua

Як повідомив начальник Головного управління ДПС у Черкаській області Антон Царюк, платниками податків Черкащини за січень-липень 2021 ріку до  бюджетів усіх рівнів сплачено 8,9 млрд грн податків, зборів та платежів. Порівняно з аналогічним періодом минулого року до бюджетів спрямовано на 1,3 млрд  грн, або на 16,8 відсотків більше податків, зборів та платежів.

До державного бюджету України сплачено 4 млрд  грн, що на 15 відсотків, або на 525 млн грн більше порівняно з показником за відповідний період минулого року.

Місцеві бюджети Черкаської області отримали 4,8 млрд грн, що на 18,5 відсотків або на 756 млн грн більше порівняно з показником за відповідний період минулого року.

Також перераховані і спрямовані на забезпечення пенсійного страхування та виконання державних соціальних виплат 3,7 млрд грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Порівняно з показником за відповідний період 2020 року внеску перераховано на 630,6 млн грн більше.

Антон Царюк висловив подяку усім платникам за сумлінне виконання зобов’язань, що є свідченням патріотизму і вкладом у розвиток нашої країни та області.

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua/

З 1 серпня 2021 року набули чинності нові вимоги до форми та змісту розрахункових документів, які формують реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Зміни до форми та змісту розрахункових документів (чеків РРО/ПРРО) стосуються обов’язкової наявності в них:

відображення найменування суб’єкта господарювання;

зазначення валюти операції;

найменування платіжної системи;

QR-коду (за наявності).

ДПС наголошує, що QR-код це не обов’язковий реквізит у чеку, але має містити у собі обов’язкову інформацію за наявності в чеку та покликаний спростити процедуру надсилання на абонентський номер та/або адресу електронної пошти споживача фіскального чеку продавцем.

У разі наявності QR-коду у фіскальному чеку сам QR-код має містити в собі таку обов’язкову інформацію:

код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку;

дату та час здійснення розрахункових операцій;

фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека в межах зміни;

суму розрахункової операції;

фіскальний номер РРО/ПРРО, на якому він сформований.

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                                                                e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                                                                  https://ck.tax.gov.ua/

30.07.2021

Відповідно до підпунктів 170.11.1 та 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація), та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відс.), крім доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ (9 відс.), крім прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 ПКУ, та крім прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ (п. 170.13 ст. 170 ПКУ набирає чинності з 01.01.2022).

У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку на доходи фізичних осіб може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у податковій декларації (п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).

Згідно з п. 13.3 ст. 13 ПКУ доходи, отримані фізичною особою – резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень ПКУ чи міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом 13.4 ст. 13 ПКУ встановлено, що суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими ПКУ.

Відповідно до п. 13.5 ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачене чинними міжнародними договорами України.

Враховуючи викладене вище, фізична особа – резидент, яка отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами України, для отримання права на зарахування сплачених податків повинна надати довідку від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачене чинними міжнародними договорами України.

Який термін сплати ПДФО до бюджету ФО - резидентом, яка протягом звітного календарного року отримувала іноземні доходи, якщо на підставі поданої заяви граничний термін подання річної податкової декларації про майновий стан і доходи продовжено до 31 грудня року, наступного за звітним?

Відповідно до п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація), та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відс.), крім доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ (9 відс.), крім прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 ПКУ, та крім прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ (п. 170.13 ст. 170 ПКУ набирає чинності з 01.01.2022).
         Згідно з п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у податковій декларації.
         У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 ПКУ, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену ПКУ та іншими законами.

При цьому платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ (п. 57.1 ст. 57 ПКУ).

Враховуючи викладене, фізична особа – резидент, яка протягом звітного календарного року отримувала іноземні доходи та якій на підставі поданої заяви був перенесений граничний термін подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним, зобов’язана самостійно сплатити суму податкових зобов’язань, які зазначені у поданій нею податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, що перевищує у 2021 році – 1500 грн., включається до його оподатковуваного доходу.

Не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку дохід у вигляді:

основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі,                      що не перевищує у 2021 році – 1500 грн.;

суми процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому кредитор зобов’язаний повідомити платника податку – боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації про майновий стан та доходи. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів.

         З метою запровадження та вдосконалення нових електронних сервісів ДПС України за підтримки Міністерства фінансів України запустила проєкт електронного сервісу «Пошук акцизної марки».

За допомогою цього електронного сервісу українці зможуть перевіряти легальність походження алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також здійснювати громадський контроль за обігом підакцизних товарів.

Зокрема, послуга дає можливість самостійно визначити дату видачі марки акцизного податку, а також суб’єкта господарювання, який її отримав.

За результатами пошуку користувачі електронного сервісу «Пошук акцизної марки» можуть повідомити відповідний територіальний підрозділ ДПС щодо відсутності інформації про марку акцизного податку.

Відправити повідомлення можливо без реєстрації на веб-порталі ДПС з відкритої частини електронного кабінету платника або авторизувавшись у кабінеті платника за допомогою ЕЦП.

Всі отримані повідомлення будуть розглянуті з дотриманням вимог чинного законодавства та нормативних документів.

На офіційному вебпорталі ДПС (https://zir.tax.gov.ua/) функціонує Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс (далі – ЗІР).

Крім того, ДПС, орієнтуючись на сучасні технології, постійно вдосконалює сервіси, за допомогою яких надаються інформаційно-довідкові послуги фізичним та юридичним особам, у зв’язку із чим пропонує Вам безкоштовно завантажити мобільні додатки ЗІР на базі Android та iOS: http://m.zir.tax.gov.ua/.

При цьому основна версія ЗІР (комп’ютерна) та її мобільні додатки мають ідентичну кількість розділів та принципи їх функціонування для пошуку інформації.

З детальною інформацією щодо роботи ЗІР та його мобільних додатків можна ознайомитись в розділі «Інструкція» ЗІР.

ФОП на спрощеній системі ІІ групи припиняє діяльність 30.06.2021р., а з 05.04.2021р. підприємець набуває статусу пенсіонера.

Як відобразити в ліквідаційній звітності податкової декларації платника єдиного податку (додаток 1) несплату ЄСВ за травень та червень? Декларація ФОП ІІ група ЄП: вихід на пенсію та ліквідація

Наказом №752 передбачено Додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», який є невід’ємною частиною декларації, подається та заповнюється ФОП – платником ЄП 2 групи, які є платниками ЄСВ, та який подається з типом форми «Звітна» та додатковою позначкою «Довідково», у випадках, зокрема: при виході на пенсію та при ліквідації підприємця.

У ситуації, що розглядається, перший випадок, який стався – це вихід ФОПа на пенсію, а потім вже - припинення цього підприємця. Тому для того, щоб подати ліквідаційний звіт,  спочатку потрібно повідомити податкову про вихід ФОПа на пенсію. Для цього потрібно подати Додаток 1 до Декларації з типом форми «Звітна» та додатковою позначкою «Довідково». Розглянемо, як заповнюються найголовніші графи:

у заголовній частині в комірці 01 «Звітна» та в комірці 04 «Довідково» проставляється позначка «Х»;

у графі 5 «Тип форми» в полі «призначення пенсії» проставляється позначка «Х»;

у графі 8.1 «Код категорії застрахованої особи» - вказується «6»;

надалі заповнюється таблична частина графи 9 «Визначення сум нарахованого доходу застрахованих осіб та сум єдиного внеску», де зазначаються суми доходу, на які нараховано ЄСВ, розмір ЄСВ та суми нарахованого ЄСВ (за перші чотири місяці (січень - квітень 2021 р.)). Крім того заповнюється підсумований рядок таблиці за колонками 2 та 4. значення підсумованого рядка графи  9 переноситься в рядок 21 Декларації.

Наступним кроком буде подання Додатку 1 у складі Декларації з типом форми «Звітна» та у графі 5 «Тип форми» проставляється позначка «Х» - після припинення.

Розглянемо основні та важливі моменти заповнення рядків ліквідаційної Декларації:

  1. обирається стан документа «Звітний»;
  2. у графі 2 «Податковий звітний період» - позначка «Х» - «півріччя»;
  3. у графі 8.1 «Платника податку, що подає декларацію за останній податковий (звітний) період, на який припадає дата державної реєстрації припинення» - ставиться «Х»;
  4. у графі 10 - зазначаються всі КВЕДи за якими отримано дохід;
  5. у розділі ІІІ «Показники господарської діяльності для платників єдиного податку другої групи» - у табличній частині «Щомісячні авансові внески» зазначається сума ЕП, яка була нарахована за звітний період, в даному випадку - це І квартал (січень, лютий, березень) та ІІ квартал (квітень), а у рядку 03 «Обсяг доходу за звітний (податковий) період - вказується обсяг доходу. Також цю суму потрібно продублювати у розділі V «Визначення податкових зобов’язань по єдиному податку» у рядку 08 «Загальна сума доходу за звітний (податковий) період»;
  6. у розділі VII «Визначення зобов’язань зі сплати єдиного внеску за даними звітного (податкового) періоду» у рядку 21 - зазначається сума ЄСВ, яка підлягає сплаті до бюджету за звітний період, в даному випадку за перші чотири місяці, оскільки діяльність припинена в квітні 2021 року. Також ставиться позначка «Х» про те, що до Декларації додається Додаток 1.

Переходимо до заповнення Додатку 1 до декларації:

  1. обирається стан документа «Звітний», податковий період «Х» півріччя;
  2. у графі 4 «Податковий звітний період» - позначка «Х» - «півріччя»;
  3. у графі 5 «Тип форми» - після припинення «Х»;
  4. у графі 6 «Державна реєстрація припинення» вказується, в даному випадку «30.06.2021»;
  5. у графі 8 «Період перебування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування» зазначається період з початку року по останній день місяця, в якому відбулося припинення підприємницької діяльності, в даному випадку «01.01.2021 - 30.06.2021»;
  6. у графі 8.1 «Код категорії застрахованої особи» - вказується «6»;
  7. надалі заповнюється таблична частина графи 9 «Визначення сум нарахованого доходу застрахованих осіб та сум єдиного внеску” - зазначаються суми доходу, на які нараховано ЄСВ, розмір ЄСВ та суми нарахованого ЄСВ (за перші чотири місяці). За квітень та травень 2021 року суми не проставляємо, оскільки ФОП вийшов на пенсію, про що було повідомлено податкову, так як з 01.01.2021 р. звільняються фізособи – підприємці від сплати ЄСВ за себе, які отримують пенсію за вислугу років або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону №1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (ст. 4 Закону про ЄСВ). Крім того, заповнюється підсумований рядок таблиці за колонками 2 та 4.

Після чого оформлена звітність перевіряється, підписується та подається до податкової протягом 40 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пп. 296.5.1 ПКУ).

Головне управління ДПС у Черкаській області  інформує, що на офіційному вебпорталі ДПС працює електронний сервіс «Дізнайся більше про свого бізнес-партнера», який розміщено на головній сторінці вебпорталу (https://tax.gov.ua/businesspartner) .

Щоб  перевірити надійність ділового партнера, зокрема, щодо сумлінності у сплаті податків, достатньо ввести відому інформацію в одне з полів або в обидва поля і система здійснить пошук у базах даних, доступних для публічного використання та повідомить про результати пошуку з зазначенням інформації щодо відсутності або наявності боргу у платника податків.

У полі «Податковий номер» вказується код за ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків/серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб – платників податків, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією та/або номером паспорта).

У полі «Найменування/прізвище, ім’я, по батькові платника податків» зазначається повністю точна назва платника податків.

Згідно з п. 42 прим. 1.2 ст. 42 прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема, проведення звірки розрахунків платників податків з державним та місцевими бюджетами, а також одержання документа, що підтверджує стан розрахунків, який формується автоматизовано шляхом вивантаження відповідної інформації з Електронного кабінету із накладенням кваліфікованого електронного підпису посадової особи контролюючого органу та кваліфікованої електронної печатки контролюючого органу із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

Меню «Заяви, запити для отримання інформації» приватної частини Електронного кабінету дозволяє платнику створити та надіслати до відповідного органу ДПС запит про отримання витягу щодо стану розрахунків з бюджетами та цільовими фондами за даними органів ДПС (далі – Запит) за формою «F/J1300204».

Верхня панель навігації у вікні «Заяви, запити для отримання інформації» дозволяє встановити відповідний період та обмежити перелік документів за типом «J(F)13 Запити». Зі списку документів обирається Запит (F/J1300204) натисканням лівої клавіші миші. В наступному вікні в полях «Регіон» та «Район» обирається відповідний територіальний орган ДПС (за замовчуванням встановлено орган ДПС за місцем основної реєстрації), та натискається кнопка «Створити».

Поля форми Запиту заповнюються системою автоматично, а саме: найменування; прізвище ім’я, по батькові платника податків; податковий номер платника податку або серія та номер паспорта; дата відправлення Запиту до органів ДПС.

Автоматичне заповнення таких полів можна відмінити, знявши позначку «Авто розрахунок».

Зберегти створений Запит можна натиснувши кнопку «Зберегти». Збережений документ можна підписати та відправити до органу ДПС, натиснувши кнопки «Підписати» та «Відправити».

Робота у приватній частині Електронного кабінету здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.

Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.

Отже, платник податків має право надіслати Запит за формою «F/J1300204» через меню «Заяви, запити для отримання інформації» приватної частини Електронного кабінету.

Відповідь на Запит платнику податків надсилається через Електронний кабінет не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня його отримання у вигляді витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами за формою «F/J1400204» (далі – Витяг). Витяг формується за період вибраний платником податків при створені Запиту з урахуванням строків давності, станом на дату відправлення Запиту до органів ДПС.

Самостійно перевірити дані, за якими сформовано Витяг можна за допомогою меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини Електронного кабінету.

У разі зміни даних, які вносяться до облікової картки фізичної особи – платника податків (прізвища, місця реєстрації тощо) фізичній особі:

  1. Необхідно подати заяву за ф. № 5ДР (додаток 12 до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822):

– до податкового органу за місцем реєстрації фізичної особи;

– до будь-якого податкового органу якщо фізична особа тимчасово перебуває за межами населеного пункту проживання.

Для заповнення Заяви за ф. № 5ДР використовуються дані паспорта та інших документів, які підтверджують зміни таких даних.

Якщо в паспорті відсутня інформація про реєстрацію місця проживання/перебування особи або така інформація внесена до безконтактного електронного носія - необхідно пред’явити документ (довідку) про реєстрацію місця проживання/перебування.

  1. Термін внесення змін до облікових даних платника податків та виготовлення реєстраційного номеру облікової картки платника податків:

– до 3-х робочих днів – у разі звернення до податкового органу за місцем проживання;

– до 5-ти робочих днів – у разі звернення до будь-якого податкового органу.

  1. Картка платника податків, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків видається за умови пред’явлення податковому органу, до якого подавалась Заява за ф. № 5ДР, паспорта з відміткою про місце реєстрації та, у разі необхідності, документа (довідки) про реєстрацію місця проживання/перебування.

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що право платника податку на податкову знижку, підстави для її нарахування, перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, обмеження права на її нарахування визначені ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Так, Законом України від 03 липня 2018 року № 2477-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України» внесені зміни, зокрема, до пп. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПКУ, згідно з якими платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.

Звертаємо увагу, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).

Статтею 21 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VІІІ «Про освіту» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2145) визначено, що військова освіта – це спеціалізована освіта, яка передбачає засвоєння освітньої програми з військової підготовки з метою набуття комплексу професійних компетентностей, формування та розвитку індивідуальних здібностей особи і поглибленого оволодіння військовою спеціалізацією та здобувається одночасно з середньою, професійною (професійно-технічною), фаховою передвищою чи вищою освітою.

Згідно з ст. 33 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VІІ «Про вищу освіту» із змінами та доповненнями однією з складових структури вищої освіти є кафедра військової підготовки, яка проводить підготовку курсантів (слухачів, студентів) для подальшої служби на посадах сержантського, старшинського, офіцерського або начальницького складу у військових формуваннях.

Пунктом 4 Порядку проведення військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2012 року № 48 із змінами та доповненнями передбачено, що військова підготовка проводиться, зокрема, для надання фізичним особам платних послуг у галузі вищої освіти, пов’язаних з військовою підготовкою, для забезпечення реалізації права таких осіб на рівні можливості у виборі професії шляхом здобуття додаткових знань, умінь і навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.

При цьому розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором. Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату (частина шоста ст. 79 Закону № 2145).

Враховуючи викладене, платник податку, який навчається на військовій кафедрі навчального закладу, є здобувачем професійної військової освіти, тому має право на податкову знижку у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року на суму витрат, понесених ним на користь закладу освіти за навчання на військовій кафедрі.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (пп. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ).

 

17.06.2021

 У разі зміни суб’єктом господарювання місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, військовий збір сплачується до закінчення поточного бюджетного року за попереднім місцезнаходженням.

При цьому Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, подається за основним місцем обліку, тобто до контролюючого органу за новим місцезнаходженням суб’єкта господарювання.

Відповідно до пп. 1-2 п. 2 ст. 29 БКУ військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

У разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання – платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду (п. 8 ст. 45 БКУ).

Згідно з пп. «б» п. 176.2 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. №1588 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, відповідно до п. 10.13 розд. X якого, у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання – платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

До закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) – з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235                                           e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34                                                                           https://ck.tax.gov.ua/

 Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773) (далі – Порядок).
            Порядок проведення коригувань Розрахунку встановлено розд. V Порядку, п. 5 якого визначено, що після закінчення строку подання Розрахунку з типом «Звітний» та/або «Звітний новий» подається Розрахунок з типом «Уточнюючий».
             Заповнення Розрахунку з типом «Уточнюючий» при коригуванні сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) проводиться з використанням типів нарахувань 2 та 3, передбачених п. 1 розд. IV Порядку (п. 6 розд. V Порядку).

Для проведення коригувань платнику податків необхідно сформувати та подати Розрахунок з типом «Уточнюючий», який має містити обов’язкові реквізити, визначені в рядках 01 – 05 та у рядку 031 для платників єдиного внеску, а також інформацію про додатки, у яких буде проводитись коригування, та їх кількість, що визначені в рядку 06 Розрахунку. При цьому додатки, інформація щодо яких не коригується, у рядку 06 не вказуються та відповідно не подаються (п. 8 розд V Порядку).

У разі проведення коригувань сум єдиного внеску у зв’язку з виправленням помилок у розд. І «Нарахування доходу та єдиного внеску за найманих працівників в розрізі місяців звітного кварталу» Розрахунку з типом «Уточнюючий», заповнюються такі рядки:

 рядок 4 «Донараховано та/або доутримано єдиного внеску у зв’язку з виправленням помилок, допущених в попередніх звітних періодах, та/або у зв’язку з уточненням проведеним поза межами звітного періоду, усього (р. 4.1 + р. 4.2 + р. 4.3)», де відображається сума рядків 4.1, 4,2 та 4.3, при цьому:

рядок 4.1 – заповнюється у разі:

якщо платником єдиного внеску самостійно виявлено заниження відображених сум єдиного внеску (нарахованого) у розрізі встановлених розмірів єдиного внеску (22 %, 36,3 %. – 49,7 % (у тому числі донараховано до мінімальної заробітної плати);8,41 %,5,3 % , 5,5 %; 34,7 %, 33,2 % (у тому числі донараховано до мінімальної заробітної плати); 36,3 % – 49,7 % х коефіцієнт),

якщо донараховано єдиний внесок у зв’язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах під час подання Розрахунку з типом «Звітний»,

під час подання Розрахунку з типом «Уточнюючий», у якому уточнено (збільшено) показники сум єдиного внеску, відображених у Розрахунку з типом «Звітний» або типом «Звітний новий» поза межами звітного (податкового) періоду,

рядок 4.2 – заповнюється платником єдиного внеску у разі донарахування сум єдиного внеску за попередні звітні періоди внаслідок збільшення класу професійного ризику.

Донарахування сум єдиного внеску в рядках 4.1 та 4.2 проводиться у додатку 1 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» (далі – Додаток 1) до Розрахунку стосовно застрахованих осіб у розрізі місяців кварталу, у яких здійснюється донарахування з кодом типу нарахувань 2,

рядок 4.3 – заповнюється платником єдиного внеску, якщо ним самостійно виявлено заниження відображених сум утриманого єдиного внеску у попередніх звітних періодах, у розрізі встановлених розмірів єдиного внеску, залежно від категорії застрахованих осіб (3,6 %, 2,85 %, 6,1 %, 2,6 %, 2 %), які дорівнюють сумі відповідних показників графи 19 Додатка 1, проведених стосовно застрахованих осіб з типом нарахувань 2;

рядок 6 «Сума на яку зменшено суму нарахувань та або утримань з єдиного внеску у зв’язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах, та/або у зв’язку з уточненням проведеним поза межами звітного періоду, усього (р. 6.1 + р. 6.2 + р. 6.3)», де відображається сума рядків 6.1, 6.2 та 6.3 усього, у тому числі:

рядок 6.1 – заповнюється у разі:

якщо платником єдиного внеску самостійно виявлено завищення відображених сум єдиного внеску (нарахованого) у попередніх звітних періодах у розрізі встановлених розмірів єдиного внеску (22 %, 36,3 % – 49,7 % (у тому числі зменшено, з огляду на розмір мінімальної заробітної плати); 8,41 %,       5,3 %, 5,5 %; 34,7 %, 33,2 % (зменшено, з огляду на розмір мінімальної заробітної плати); 36,3 % – 49,7 % х коефіцієнт),

якщо зменшено суму єдиного внеску у зв’язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах під час подання Розрахунку з типом «Звітний»,
            під час подання Розрахунку з типом «Уточнюючий», у якому уточнено (зменшено) показники сум єдиного внеску, відображених у Розрахунку з типом «Звітний» або типом «Звітний новий» поза межами звітного (податкового) періоду,

рядок 6.2 – заповнюється платником єдиного внеску у разі зменшення сум єдиного внеску за попередні звітні періоди внаслідок зменшення класу професійного ризику.

Зменшення сум єдиного внеску в рядках 6.1, 6.2 проводяться у Додатку 1 стосовно застрахованих осіб з кодом типу нарахувань 3,

рядок 6.3 – заповнюється платником єдиного внеску, якщо ним самостійно виявлено завищення сум утриманого єдиного внеску у попередніх звітних періодах, у розрізі встановлених розмірів єдиного внеску, залежно від категорії застрахованих осіб (3,6 %, 2,85 %, 6,1 %, 2,6 %, 2 %.), які дорівнюють сумі відповідних показників графи 19 Додатка 1, проведених стосовно застрахованих осіб з типом нарахувань 3.

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що відповідно до п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ.
             Згідно з п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регулюється п. 170.2 ст. 170 ПКУ, згідно з п.п. 170.2.6 якого до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація), в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року(п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПКУ). Підпунктом 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 ПКУ визначено, що ставка податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюється у розмірі 18 відсотків.

Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати Декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з таких доходів (п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

Декларація подається за базовий звітний період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПКУ.

Відповідно до п. 172.4 ст. 172, п. 173.4 ст. 173, п. 174.4 ст. 174 ПКУ нотаріус щокварталу в порядку, встановленому розд. ІV ПКУ для податкового розрахунку, подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори посвідчені договори продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна між фізичними особами, продажу (обміну) рухомого майна між стороною (сторонами) про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчені договори дарування, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773) затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).

Відповідно до п. 3 розд. ІІ Порядку Розрахунок подається до контролюючого органу за основним місцем обліку.

При цьому нотаріуси за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах – уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтва про право на спадщину в порядку, встановленому розд. ІІ Порядку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування.

Враховуючи викладене, у разі посвідчення договору купівлі-продажу корпоративних прав, сторонами якого є фізичні особи, нотаріус виступає податковим агентом та подає до контролюючого органу Розрахунок.

Водночас фізична особа, яка здійснює протягом звітного року продаж інвестиційних активів, повинна подати Декларацію у встановленому порядку, задекларувати загальний фінансовий результат за операціями з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, проведеними протягом календарного року та сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у разі отримання доходу.

Головним управлінням ДПС у Черкаській області протягом травня 2021 року проведено 45 перевірок суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність із зберігання пального та оптового чи роздрібного продажу пального через мережі АЗС на території Черкаської області.

За результатами вжитих заходів до суб’єктів господарювання застосовано 6,5 млн грн фінансових санкцій в вигляді штрафів, за порушення вимог Податкового кодексу України та Закону України №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року, із змінами та доповненнями.

В ході проведення контрольно - перевірочних заходів працівниками Головного управління ДПС у Черкаській області  спільно з працівниками Головного управління ДФС у Черкаській області з незаконного обігу вилучено 40,5 тонн пального на суму 1,1 млн гривень.

Головне управління ДПС у Черкаській області наголошує, що Податковим кодексом України не передбачено визначення арифметичної або методологічної помилки, та відповідальності за дані помилки.

Під визначенням ”арифметичної помилки” слід розуміти помилку або описку, допущенну платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об’єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов’язань з податку, збору, обов’язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описку, допущену при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.).

Під ”методологічною помилкою” слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов’язання з того чи іншого податку, збору (обов’язкового платежу).

Визначення цих термінів міститься у роз’ясненні Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 № 06-10/167, а також у листі Державної податкової адміністрації України від 06.07.2001 № 9018/7/23-3317.

Статтею 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) передбачено визначення понять які вживаються в ПКУ. В даній статті поняття арифметичні або методологічні помилки відсутні.

Відповідно до ст. 76 ПКУ передбачено порядок проведення камеральної перевірки.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 ПКУ.

У главі 11 ПКУ не передбачено застосування відповідальності до платників податків у разі виявлення порушень, які не призвели до заниження податкових зобов’язань.

Враховуючи вищенаведене, ПКУ не передбачено визначення арифметичної або методологічної помилки, та відповідальності за дані помилки.

   Якщо, за домовленістю сторін, покупець здійснює через мережу Інтернет (із застосуванням платіжних карт Visa, MasterCard, LiqPay та інших) часткову оплату за товар, а остаточний розрахунок проводить під час його отримання на поштовому відділенні, то суб’єкт господарювання – продавець зобов’язаний провести через реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) розрахункову операцію на повну суму покупки (для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості), із зазначенням форми оплати, суми, що сплачена авансом «передоплата товарів» та суми, яку необхідно доплатити під час отримання відправлення «післяплата».
     Роздрукований касовий чек, що підтверджує факт купівлі-продажу товарів, із зазначенням у ньому форми оплати «попередня оплата» та «післяплата» укладається в поштове відправлення.

     При цьому залишок несплачених коштів, які пошта повинна стягнути за дорученням відправника з адресата, в момент отримання товару покупець вносить для перерахування на банківський рахунок продавця. Відповідний документ, що підтверджує факт оплати остаточної суми товару, у цьому випадку зобов’язане видавати поштове відділення.

          Статтею 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) визначено, що розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) – оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Водночас, в програмних рішеннях «ПРРО Каса» та «пРРОсто», які надаються ДПС на безоплатній основі, на даний час не реалізовано можливість проведення через ПРРО попередньої (авансової) оплати за товар (послугу), реалізації товару з відстроченням платежу.

Згідно з п. 2 глави 2 розд. ІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 із змінами та доповненнями, реєстрації в контролюючому органі підлягають реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО), модифікації яких включені до Державного реєстру РРО (далі – Реєстр РРО), з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що строк служби, установлений у технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, установлених Реєстром РРО.

Для реєстрації РРО суб’єкт господарювання або представник суб’єкта господарювання подає до контролюючого органу заяву про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-РРО (далі – реєстраційна заява за ф. № 1-РРО), наведену у додатку 1 доПорядку № 547, з ідентифікатором форми J/F1311403.

Усі розділи реєстраційної заяви за ф. № 1-РРО підлягають обов’язковому заповненню.

Згідно з формою реєстраційної заяви за ф. № 1-РРО у розд. 5 «Сфера застосування відповідно до Державного реєстру РРО» зазначаються дані щодо коду сфери застосування РРО згідно з чинною редакцією Реєстру РРО.

Контролюючий орган відмовляє в реєстрації РРО протягом двох робочих днів після отримання реєстраційної заяви за ф. № 1-РРО, якщо, зокрема, РРО не відповідає сфері застосування, зазначеній в реєстраційній заяві за ф. № 1-РРО.

Якщо суб’єкт господарювання, який при реєстрації нової моделі РРО, що внесений до реєстру екземплярів РРО, але не введений в експлуатацію, отримав квитанцію з помилкою «Сфера застосування не відповідає сфері застосування РРО та/або РРО не внесений до реєстру екземплярів РРО», то він повинен повторно подати реєстраційну заяву за ф. № 1-РРО, у якій вказати (обрати) ту сферу застосування для РРО, яка має повністю відповідати сфері зазначеній в Реєстрі РРО.

Порядок надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (далі - Порядок), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2018 №733, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.09.2018 за №1102/32554.

Для отримання Довідки платник подає заяву про надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (далі - Заява), форму якої затверджено додатком 2 до Порядку. (Згідно з абзацом першим пункту 3 Порядку)

Довідка надається платнику безоплатно.

Заява подається платником у паперовій формі або у в електронній формі.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що Заява складається з обов’язковим посиланням на відповідний нормативно-правовий акт, яким передбачено необхідність підтвердження відсутності заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, та зазначенням найменування суб’єкта (підприємства, установи, організації), до якого Довідку буде подано платником.

Для заповнення таких обов’язкових реквізитів у пунктах 3 та 4 форми Заяви передбачено відповідні поля.

Зокрема у пункті 3 форми Заяви передбачено заповнення реквізитів нормативно-правового акту, положеннями якого передбачено необхідність підтвердження відсутності у платника заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, або надання відповідної довідки.

Такі вимоги містяться у чисельних законах України, нормативно-правових актах Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів, тощо.

Найбільш поширеною підставою є Закон України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі», для сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств це Постанова Кабінету міністрів України від 01.03.2017 №130 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва» та Постанова Кабінету міністрів України від 29.04.2015 №300 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів», якими передбачено необхідність підтвердження відсутності у платника заборгованості зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Слід зазначити, що деякі платники вказують як підставу отримання Довідки Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18.04.2017 №228. Проте, цим Наказом затверджені тільки форми для отримання компенсації. Відповідно, цей Наказ не передбачає видачу Довідки та розроблений на виконання постанови КМУ від 01.03.2017 №130.

Для правильного заповнення Заяви потрібно зазначати усі реквізити нормативно-правового акту за уніфікованим шаблоном відображення, необхідні для його ідентифікації:

вид (Закон України або ЗУ (скорочений варіант), постанова Кабінету Міністрів України або постанова КМУ (скорочений варіант), наказ міністерства, постанова Правління Національного банку України або постанова Правління НБУ (скорочений варіант);

індивідуальну назву, що зазначається у лапках («...»);

порядковий номер (знак «№» та арабські або арабсько-римські цифри, знаки «-»,«/»);

дату прийняття, оформлену словесно-цифровим (25 грудня 2015 року) або цифровим способом (25.12.2015).

Отже, на цій підставі заповнений пункт 3 Заяви матиме вигляд: «3. Довідку прошу надати відповідно до вимог: Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII від 25 грудня 2015 року.

Слід звернути увагу, що неприпустимим є зазначення платниками у пункті 3 Заяви посилання на наказ Міністерства фінансів України від 03.09.2018 № 733 «Про затвердження Порядку надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи», оскільки зазначений акт не є підставою для надання Довідки, а визначає механізм її надання контролюючим органом платнику.

У пункті 4 форми Заяви зазначається найменування суб’єкта (підприємства, установи, організації), до якого буде подано Довідку.

Виходячи з вимог статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа має своє найменування (повне або скорочене), яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

При цьому неприпустимим є зазначення платниками у пункті 4 Заяви, замість найменування суб’єкта до якого буде подано Довідку, будь-якої іншої інформації, наприклад: «за вимогою», «не визначено», «тендерному комітету» або власної назви платника, який звертається із Заявою, зазначеної у пункті 2 цієї ж Заяви.

Отже, заповнена з порушенням встановлених вимог Заява не буде прийматися та опрацьовуватися контролюючим органом відповідно до Порядку та, як наслідок, Довідка про відсутність заборгованості видаватися не буде.

Довідка або відмова у наданні Довідки готуються уповноваженим органом протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання Заяви.

Форма декларації акцизного податку, Порядок її заповнення та подання затверджені наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14.

Відповідно до п. 16 розд. ІІІ Наказу № 14 платник, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт недоплати – заниження податкового зобов’язання минулих звітних (податкових) періодів, зобов’язаний подати, зокрема:

або уточнюючу Декларацію разом із розрахунком суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (додаток 8 «Розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах» до Декларації);

або розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (Додаток 8), у складі звітної (звітної нової) Декларації за звітний (податковий) період, що настає за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання.

У рядку Д.1.1 розділу Д «Податкові зобов’язання з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» Декларації у четвертій графі зазначаються податкові зобов’язання з акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами, розраховані окремо за кожним кодом за КОАТУУ, обчислені за формою згідно з додатком 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до Декларації .

Відповідно до п. 12 розд. V Наказу № 14 до уточнюючої Декларації подається Додаток 8, при цьому код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ заповнюється лише у разі виправлення показників розділу Д Декларації.

Таким чином якщо у звітній Декларації платником помилково зазначено невірний код КОАТУУ, до уточнюючої Декларації він має подати Додаток 6 з правильним кодом КОАТУУ та два Додатки 8 – до помилкового коду КОАТУУ (зі зменшенням податкового зобов’язання) та до уточненого (правильного) коду КОАТУУ (зі збільшенням податкового зобов’язання).

При виправленні помилки у разі зазначення невірного коду КОАТУУ в розд. Д Декларації у Додатку 8, зокрема, зазначається:

у рядку 4 Додатка 8, що подається до помилкового коду КОАТУУ – суми податку, які зменшують суму податкового зобов’язання, що уточнюється;

у рядку 3 Додатка 8, що подається до уточненого (правильного) коду КОАТУУ – суми податку, які збільшують суму податкового зобов’язання, що уточнюється.

При цьому, наголошуємо, що у разі заниження податкового зобов’язання, визначеного по кожному КОАТУУ, обчислені штраф та пеню необхідно сплатити до бюджету на відповідний рахунок до подання уточнюючої Декларації.

Порядок переходу платників податків зі спрощеної системи оподаткування на загальну регулюється ст. 298 Податкового кодексу України (далі - Кодекс). Такий перехід може бути як добровільним, так і вимушеним.

               Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву (пп. 298.2.1 п. 298.2 ст.298 Кодексу).

               Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів (пп. 298.2.2 п. 298.2 ст.298 Кодексу).

                 У свою чергу      обов’язок платника єдиного податку-юридичної особи перейти на сплату інших податків і зборів настає у наступних випадках:

     1) у разі перевищення протягом календарного року
встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим
(звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення ( абз. 3 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу);

     2) у разі застосування платником єдиного податку іншого
способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього
Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим
(звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків ( абз. 4 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу);

3) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права
застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності
вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого
числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому
здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна
організаційно-правової форми ( абз. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу);

     4) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності ( абз. 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу);

     5) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів ( абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу). 

               При переході зі спрощеної системи оподаткування на загальну існують певні особливості відображення в декларації з податку на прибуток підприємств сплату за товари, роботи, послуги, які були реалізовані під час перебування на спрощеній системі.

               Доходом платника єдиного податку для юридичних осіб є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій  формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.1 ст. 292, п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

                 Отже всі кошти, які платник отримав в період сплати інших податків і зборів після відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, не підлягають оподаткуванню єдиним податком.

                Разом з цим, об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

               Платники, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та бюджетних грантів, отриманих платником податку та включених до складу доходів звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності), визначені відповідно до положень розділу ІІІ, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу).

               Тобто, обов’язкове коригування фінансового результату до оподаткування на різниці визначені розділом ІІІ Кодексу здійснюються платниками, у яких дохід перевищує сорок мільйонів гривень.

               Починаючи з 23 травня 2020 року у зв’язку з  набуття чинності Закону України від 16.01.2020 г. N 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» вилучено з розділу ІІІ підпункт 140.5.12 пункту 140.5 статті 140 Кодексу  з одночасним доповненням до розділу ХХ підрозділу 4 пункту 41, яким визначено, що фінансовий результат до оподаткування податкового звітного періоду збільшується на суму доходу, отриманого як оплата за товари роботи, послуги, відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування. Положення цього підпункту не поширюються на платників податків, які були платниками єдиного податку четвертої групи.

               Таким чином, платники, що перейшли протягом звітного року зі спрощеної системи на загальну систему оподаткування (в т.ч. ті платники, у яких дохід не перевищує сорок мільйонів гривень та прийняли рішення щодо незастосування коригування різниць на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових звітних років та бюджетних грантів, отриманих платником податку та включених до складу доходів звітного періоду відповідно до національних положень бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності) збільшують фінансовий результат до оподаткування на суму коштів, отриманих на загальній системі оподаткування за товари, послуги отримані (виконані) під час перебування його на спрощеній системі оподаткування та відображають у рядку  4.1.5.1 Додатку РІ до рядка 03 РІ Декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 зі змінами та доповненнями.

               Крім того, при переході зі спрощеної системи оподаткування на загальну існують особливості відображення в декларації з податку на прибуток підприємств збитків минулих періодів, що виникли під час перебування на єдиному податку.

               Так, відповідно до пп. 1 п.297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім п.п. 133.1.1 та п.п. 133.1.4 п. 133.1 ст. 133 цього Кодексу.

               Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

               Отже, об’єкт оподаткування податком на прибуток розраховують шляхом коригування фінансового результату до оподаткування звітного періоду, визначеного у бухгалтерському обліку, на податкові різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

               Об’єкт оподаткування податком на прибуток за звітний період визначається у Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. № 897 (зі змінами та доповненнями) як різниця між значеннями рядків 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)» та рядка 03 Декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -)» та відображається у рядку 04 Декларації.

               При цьому, якщо рядок 04 Декларації за звітний податковий рік має від’ємний показник, тобто виникає від’ємне значення об’єкта оподаткування, визначене у податковому обліку, платник податку має право формувати різницю, на яку зменшує об’єкт оподаткування податком на прибуток у наступних звітних періодах.

               Так, фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (п.п. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Кодексу).

               В результаті вищевикладеного, платник податку на прибуток, який перейшов зі спрощеної системи оподаткування на загальну, не може зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму збитку, визначеного у фінансовій звітності відповідно до правил бухгалтерського обліку за період перебування його на спрощеній системі оподаткування.

18002,м. Черкаси,вул. Хрещатик,235e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34https://ck.tax.gov.ua/

Працівниками Головного управління ДПС у Черкаській області постійно проводяться документальні позапланові перевірки пов’язані з припиненням підприємницької діяльності фізичних осіб – платників податків.Проте12% перевірених платників податків не змогли знятись з обліку в податкових органах за основним місцем обліку у зв’язку з неподанням звіту за формою№ 20-ОПП з інформацією про закриття об’єкта/об’єктів оподаткування (за їх наявності).

Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів. Такі об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Податкового кодексу України.

Таким чином, Головне управління ДПСу Черкаській області наголошує на необхідності поданням звіту за формою № 20-ОПП з інформацією про закриття об’єкта/об’єктів оподаткування (за їх наявності)протягом 10 робочих днів після їх закриття.

18002,м. Черкаси,вул. Хрещатик,235e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34https://ck.tax.gov.ua/

10.06.2021

 Відповідно до ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) – оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Закону № 265 встановлено, що cуб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Отже, враховуючи вимоги Закону № 265, який визначає загальні положення застосування РРО та/або ПРРО при проведенні оплат за товари (послуги), суб’єкт господарювання, що здійснює діяльність у сфері торгівлі та зобов’язаний застосовувати РРО та/або ПРРО при проведенні розрахункових операцій за товари, не звільняється від обов’язку застосування реєстраторів розрахункових операцій в залежності від походження коштів, якими споживач оплатив такі товари (інвестованими, власними чи запозиченим (кредитними)). Також, обов’язок такого застосування РРО не залежить від часового проміжку між отриманням кредиту споживачем та оплатою за його рахунок товарів продавцю.

Обов’язок застосовувати РРО та/або ПРРО у такого платника податків залежить виключно від способу отримання коштів продавцем, як оплати за товар, та не передбачає звільнення від обов’язку застосування реєстраторів в залежності від походження коштів, якими проведена розрахункова операція (інвестованими, власними чи запозиченим (кредитними)).

18002,м. Черкаси,вул. Хрещатик,235e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.(0472) 33-91-34https://ck.tax.gov.ua/

Головне управління ДПС у Черкаській області вкотре попереджає, що на теренах Черкаського краю поновилися факти шахрайських телефонних дзвінків та повідомлень у месенджерах. Вказані дзвінки та повідомлення нібито здійснюються безпосередньо керівництвом податкової служби в області або від його імені.

Шахраї звертаються до представників бізнесу з «пропозиціями»  надати їм матеріальну допомогу у зв’язку з певними обставинами, або навпаки, шляхом погроз, вимагають перевести грошові кошти на платіжні карткибанківських установ України.

За останніймісяць невідомі особи здійснили велику кількість телефонних дзвінків до платників податків з різних номерів операторів мобільного зв’язку України. Інформація про вказані випадки доведена до відома правоохоронних органів області для відповідного реагування.

Головне управління ДПС у Черкаській області вкотре наголошує, що керівництво та працівники податкової служби Черкащини не звертаються до суб’єктів господарювання з подібними «проханнями». Жодних телефоннихвказівок щодо збирання коштів від свого імені чи від імені довірених осіб не давали і давати не можуть. При виконанні своїх повноважень працівники Головного управління діють в межах Податкового кодексу та законодавства України.

Тож податкова служба наполегливо радить: будьте пильними та обачними, не вступайте в перемовини з телефонними шахраями та не перераховуйте їм кошти. Уважно перевіряйте всю озвучену інформацію та не дозволяйте аферистам вводити себе в оману. Про подібні шахрайські дії просимо невідкладно повідомляти Головне управління Національної поліції у Черкаській області за телефоном: 102.

18002,м. Черкаси,вул. Хрещатик,235e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  тел.(0472) 33-91-34https://ck.tax.gov.ua/

            Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПКУ.

            У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПКУ.

             При цьому платник податку не має можливості поновлення податкового кредиту після отримання від постачальників належно оформлених податкових накладних, якщо під час документальної перевірки суми ПДВ було виключено зі складу податкового кредиту за податковими накладними, оформленими з порушенням встановлених вимог, оскільки переоформлення податкової накладної ПКУ не передбачено.

18002,м. Черкаси,вул. Хрещатик,235e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  тел.(0472) 33-91-34https://ck.tax.gov.ua/

Суб’єктами, які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень згідно ст. 110 Податкового кодексу є:

  • платники податків−фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом (ст.15);
  • податкові агенти− особи, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків(ст.18);
  • інші суб’єкти у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень.

З огляду на приписи п.110.2 ст.110 Кодексу та, враховуючи положення Цивільного кодексу України,  фізична особа - платник податку несе фінансову відповідальність за умови наявності на момент вчинення податкового правопорушення повної цивільної дієздатності.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30 ЦК України). Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законні представники платників податків - фізичних осіб згідно зі статтею 242 Цивільного кодексу України у разі невиконання обов’язків, визначених цим Кодексом, несуть фінансову відповідальність, встановлену для платників податків (п.110.4 ст.110 Кодексу).

 Так,  ст. 242 Цивільного кодексу України визначено, що  представниками за законом є:

- батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

- опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.

- законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.

Юридична особа - платник податку несе фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень її відокремленими підрозділами.

  • контролюючі органи несуть відповідальність у вигляді відшкодування шкоди особі, стосовно якої було вчинено податкове правопорушення, відповідно до положень статті 114 цього Кодексу. Контролюючі органи несуть відповідальність за вчинення податкових правопорушень посадовими (службовими) особами таких контролюючих органів (п.110.3 ст.110 Кодексу).

Податкові правопорушення контролюючих органів визначено у статті 128 Кодексу.

Перелік суб’єктів які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень, визначений у ст. 110 Кодексу, є чітко встановленим та розширеному тлумаченню не підлягає.

18002,м. Черкаси,вул. Хрещатик,235e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  тел.(0472) 33-91-34https://ck.tax.gov.ua/

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що надання податкових соціальних пільг (ПСП) передбачено ст. 169 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ встановлено, що будь-який платник ПДФО має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

З урахуванням норм пп. 169.4.1 п. 169.4 ст.169 ПКУ платник податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, для такого платника ПДФО, який є особою з інвалідністю I або II групи, у тому числі з дитинства, крім осіб з інвалідністю, пільга яким визначена п.п. «б» пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169 ПКУ (пп. «ґ» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПКУ).

З урахуванням норм п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст.169 ПКУ платник ПДФО має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати на суму ПСП у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, який є, зокрема, особою з інвалідністю І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (пп. «б» пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169 ПКУ).

Підпунктом 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ визначено, що ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника ПДФО протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Отже, особа з інвалідністю І або ІІ групи має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП, у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, якщо розмір отриманого протягом місяця доходу не перевищує граничний розмір доходу для застосування ПСП.

Особа з інвалідністю І або ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни має право на ПСП у розмірі 200 відсотків суми пільги, якщо розмір отриманого доходу не перевищує граничний розмір доходу для застосування ПСП.

18002,м. Черкаси,вул. Хрещатик,235e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  тел.(0472) 33-91-34https://ck.tax.gov.ua/

            Головне управління ДПС у Черкаській області інформує,що згідно з ст. 39 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» із змінами та доповненням документ для регулярних пасажирських перевезень для пасажира – квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду – посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Відповідно до п. 41 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 із змінами та доповненням (далі – Постанова № 176), пасажир повинен мати квиток на проїзд в автобусі (для пільгового проїзду – посвідчення особи встановленого зразка чи довідку, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

У разі перевезення багажу пасажир повинен мати квитанцію на перевезення багажу.

Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 25.05.2006 № 503 (далі – Наказ № 503) затверджені Типові форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування.

Пунктом 6 ст. 9 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненням (далі – Закон № 265) передбачено, що реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмні РРО (далі – ПРРО) та розрахункові книжки (далі – РК) не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) платниками єдиного податку (фізичними особами – підприємцями, які не застосовують РРО та/або ПРРО відповідно до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

Разом з тим, згідно з п. 15 ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1023). Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену Законом № 1023, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.     Враховуючи викладене вище, фізичні особи – підприємці платники єдиного податку, які здійснюють перевезення пасажирів, не зобов’язані застосовувати РК та книги обліку розрахункових операцій.

Водночас, з метою виконання вимог Закону № 1023 та Постанови № 176, на вимогу пасажирів, такі особи зобов’язані видавати відповідні документи, за формою, затвердженою Наказом № 503.

18002,м. Черкаси,вул. Хрещатик,235e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  тел.(0472) 33-91-34https://ck.tax.gov.ua/

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що підпунктом 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, платники податку – розпорядники акцизних складів зобов’язані, зокрема, зареєструвати усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів – в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (далі – Реєстр).

            Відповідно до п. 15 Порядку ведення Реєстру, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891 (далі – Порядок № 891) реєстрацією у Реєстрі розпорядників акцизних складів, акцизних складів, резервуарів, прийнятих в експлуатацію, витратомірів та рівнемірів у розрізі акцизних складів є прийняття надісланих розпорядником акцизного складу електронних документів для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену в п.п. 1 – 4, 6 п. 5 Порядку № 891.

             Форма довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (далі – Довідка 1) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944 зі змінами та доповненнями.

Заповнення таблиць Довідки 1 відбувається в залежності від того, яка подія відбувається щодо рівнеміра або витратоміра.

Для здійснення анулювання реєстрації витратомірів-лічильників та/або рівнемірів-лічильників у зв’язку з анулюванням реєстрації акцизного складу розпорядником акцизного складу подається коригуюча Довідка 1, у якій обов’язково заповнюється Таблиця 1 «Інформація щодо розташованих на акцизному складі пального стаціонарних резервуарів та установлених на них рівнемірів» (далі – Таблиця 1) та/або Таблиця 2 «Інформація щодо витратомірів, установлених на акцизному складі пального на місцях відпуску пального наливом з акцизного складу» (далі – Таблиця 2).

При цьому, зокрема, у колонці 08.11 «Тип події» Таблиці 1 зазначається «вилучення з резервуара рівноміра», у колонці 09.6 «Тип події» Таблиці 2 зазначається «виведення з експлуатації витратоміра».

18002,м. Черкаси,вул. Хрещатик,235e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  тел.(0472) 33-91-34https://ck.tax.gov.ua/

  Відповідно до частини першої ст. 105 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період (абзац другий частини сьомої ст. 111 ЦКУ). Відповідно до частини восьмої ст. 111 ЦКУ ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс (затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи), що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання податковим органам (частина одинадцята ст. 111 ЦКУ). Отже, ліквідаційною комісією або ліквідатором юридичної особи складається проміжний ліквідаційний баланс та ліквідаційний баланс. У ліквідаційному балансі, відображаються результати прийнятих рішень про стягнення боргів, розподілення активів, власного капіталу та погашення (списання) зобов’язань, які призвели до відсутності активів, власного капіталу і зобов’язань ліквідованого підприємства на заключну дату складання ліквідаційного балансу.

Ліквідаційний баланс після його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, подається до органу ДПС за основним місцем обліку платника.

18002,м. Черкаси,вул. Хрещатик,235e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  тел.(0472) 33-91-34https://ck.tax.gov.ua/

Відповідно до п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення»

Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОУЮ-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати ПДВ, акцизного податку, рентної плати.

Тобто платники не звільняються від застосування до них фінансової відповідальності контролюючими органами, зокрема, за неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з ПДВ, несплату (несвоєчасну) сплату податкових зобов’язань з ПДВ.

При цьому протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОУГО-19) не будуть застосовуватися санкції за не реєстрацію (несвоєчасну) реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, порушення вимог ПКУ щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до неї негативно впливає на право контрагента платника податків скористатися правом на нарахування податкового кредиту з ПДВ.

18002,м. Черкаси,вул. Хрещатик,235e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  тел.(0472) 33-91-34https://ck.tax.gov.ua/

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що відповідно до абзацу сьомого п. 2 розд. І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (далі – Порядок № 5), інтегрована картка платника (далі – ІКП) – це форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Згідно з абзацами першим та десятим п. 1 підрозд. 1 розд. ІІ Порядку № 5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

Постійними реквізитами ІКП, зокрема, є дата відкриття ІКП та дата закриття ІКП.

Пунктом 3 підрозд. 1 розд. ІІ Порядку № 5 встановлено, що ІКП закриваються структурним підрозділом, що здійснює облік платежів, у разі проведення заходів щодо зняття з обліку платників у податкових органах у зв’язку з припиненням платника податків або відсутністю за неосновним місцем обліку об’єктів оподаткування, або об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням.

Територіальні органи ДПС проводять заходи, пов’язані з ліквідацією або реорганізацією платників податків, у тому числі формують відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів та відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462), та Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за № 1553/26330.

Підрозділ, що здійснює облік платежів, за основним та неосновним місцем обліку закриває ІКП не пізніше наступного робочого дня після формування відомостей в частині тих податків і зборів, щодо яких відсутня заборгованість на відповідній території, та відомостей з відміткою про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Підрозділ, що здійснює облік платежів, закриває ІКП у територіальному органі ДПС за неосновним місцем обліку у разі відсутності об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням, на відповідній території та після виконання підрозділами, які здійснюють адміністрування платежів, контрольно-перевірочні заходи, погашення боргу, адміністративне та судове оскарження, відповідних процедур щодо підтвердження повноти розрахунків по платежах, контроль за справлянням яких здійснюють податкові органи.

При цьому в інформаційній системі ІКП закриваються із встановленням дати закриття за умов:

погашення сум податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені;

повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та/або списання до бюджетів за заявою платника;

повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів єдиного внеску та/або списання до фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування за заявою платника;

відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань, податкового боргу або іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, яка може бути розстрочена (відстрочена) згідно з чинним законодавством, не погашених на дату закриття ІКП;

повноти відображення в ІКП результатів контрольно-перевірочної роботи.

18002,м. Черкаси,вул. Хрещатик,235e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  тел.(0472) 33-91-34https://ck.tax.gov.ua/

            Відповідно до п. 4 розд. ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.06.2020 № 261) електронні форми документів у форматі за стандартом на основі специфікації eXtensibleMarkupLanguage (XML) оприлюднюються на офіційному вебпорталі ДПС.

На офіційному вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність>Платникам податків про електронну звітність>Інформаційно-аналітичне забезпечення>Реєстр форм електронних документів розміщені електронні форми Податкової декларації екологічного податку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2016 № 1177) із змінами за ідентифікаторами форм F0302004 (для фізичних осіб) та J0302004 (для юридичних осіб) разом з додатками:

Додаток 1 «Розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повiтря стацiонарними джерелами забруднення» – за ідентифікатором форми F/J0320104 (F – для фізичних осіб, J – для юридичних осіб);

Додаток 2 «Розрахунок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у воднi об’єкти» – за ідентифікатором форми F/J0320204 (F – для фізичних осіб, J – для юридичних осіб);

Додаток 3 «Розрахунок за розмiщення вiдходiв у спецiально вiдведених для цього мiсцях чи на об’єктах» – за ідентифікатором форми F/J0320304 (F – для фізичних осіб, J – для юридичних осіб);

Додаток 4 «Розрахунок за утворення радiоактивних вiдходiв (включаючи вже накопиченi)» – за ідентифікатором форми F/J0320404 (F – для фізичних осіб, J – для юридичних осіб);

Додаток 5 «Розрахунок за утворення радiоактивних вiдходiв i сплачується за придбання джерел(а) iонiзуючого випромiнювання» – за ідентифікатором форми F/J0320504 (F – для фізичних осіб, J – для юридичних осіб);

Додаток 6 «Розрахунок за тимчасове зберiгання радiоактивних вiдходiв їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк» – за ідентифікатором форми F/J0320604 (F – для фізичних осіб, J – для юридичних осіб).

18002,м. Черкаси,вул. Хрещатик,235e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  тел.(0472) 33-91-34https://ck.tax.gov.ua/

  Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема, надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції (далі – фіскальний чек), створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО (далі – ПРРО) QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Так, відповідно до п. 11 ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі зобов’язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або через програмні РРО (далі – ПРРО) для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД), найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Обов’язкові реквізити фіскального касового чеку на товари (послуги) (далі – фіскальний чек) визначені п. 2 розд. II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення № 13). При цьому у фіскальному чеку, зокрема, зазначаються: назва товару (послуги); вартість; якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, – кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством).

Водночас, у разі відсутності в документі хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п. 3 розд. I Положення № 13).

Враховуючи викладене, діючим законодавством не передбачено відповідальності суб’єкта господарювання у разі проведення розрахункових операцій через РРО або програмні РРО без використання режиму програмування найменування кожного товару, який не є підакцизним, та/або послуги, ціни товару (послуги) та обліку їх кількості.

Але, у разі встановлення в ході перевірки факту невидачі відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції, форма якого передбачена положенням № 13, а саме: відсутність зазначення у розрахунковому документі обов’язкових реквізитів, таких як, найменування, ціни, кількості проданих товарів, робіт (послуг), до суб’єкта господарювання застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкції, передбачених п. 1 ст. 17 Закону № 265.

18002,м. Черкаси,вул. Хрещатик,235e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  тел.(0472) 33-91-34https://ck.tax.gov.ua/