Четверта субота листопада – скорботний день для всієї України. У цей день ми схиляємо голови перед пам'яттю наших співвітчизників – безневинних жертв Голодоморів.

У ХХ столітті українці тричі були на межі життя і смерті: 1921 – 1923, 1932 – 1933 і 1946 – 1947 роки. Але наймасштабнішим був голод 1932 – 1933 років, жертвами якого стали мільйони людей. І нині саме його називають геноцидом українського народу, який здійснювався тоталітарним сталінським режимом.

Ця трагічна сторінка й дотепер ятрить незагоєною раною в історії нашого народу. Мільйони людей по всій Україні просто щезли з лиця землі, ніби й не народжувалися, не росли, не кохали, не плакали, не сміялися, не жили. Голодомором винищено цвіт української нації – працьовите селянство, скалічено долі багатьох людей, а пережиті жахіття залишили глибоку рану в кількох поколіннях українців.

Протягом тривалого часу правду про Голодомор замовчували та викривляли. Проте вона жила в пам’яті українців, які пережили цю трагедію, у творах українських письменників, що ризикуючи життям не злякалися писати правду. А ще вона вкарбувалась у нашу генетичну пам'ять, яка жива й досі.

Тому сьогодні ми повинні зробити все можливе, щоб про трагедію  Голодомору не забули ні нинішні ні прийдешні покоління.

Московська влада не змогла зломити міцний український дух  у ХХ столітті ніякими репресіями. І нині не припиняє своїх злочинних посягань  та продовжує здійснювати геноцид проти Українського народу шляхом спроби винищення його фізично у ході війни проти України. Це пряме продовження політики більшовиків на знищення нашого народу.

Нині внаслідок дій пугінського режиму під загрозою продовольча безпека і голод може стати реальністю в низці країн світу. Тому єднання задля перемоги – запорука того, що від голоду не будуть помирати люди, і Україна робить все від неї залежне, щоб такої трагедії не сталось, адже ми її пережили і пам’ятаємо.

У глибокій скорботі схилімо наші голови на знак пам’яті за тими, хто загинув голодною смертю, хто став жертвою репресій тоталітарного режиму. І сьогодні, в такий складний для нашої країни час, не дамо розпачу оселитися в наших душах, гартуємо силу духу і, незважаючи на чужинські зазіхання, йдемо своїм шляхом до волі і до мирного життя на власній землі.

Пам'ятаємо! Єднаємось!Переможемо!!!

Шановні жителі нашої громади!

26 листопада, о 16.00, прошу всіх приєднатися до загальнонаціональної акції та запалити  Свічку пам’яті" – на згадку про наших замордованих голодом пращурів.  Помолімось за упокій їх стражденних душ.

Нехай світло від наших свічок зігріє їх у царстві Вічності.

Збережемо пам'ять. Збережемо правду.

Нехай щезне з планети явище – голод, нехай будуть ситими діти і всі народи світу, нехай під мирним небом всі люди на землі будуть радісними і щасливими.

З повагою міський голова Олександр Заборовець