Голодомор — не не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців і сучасне покоління.

87 років минає з часу найжорстокішого голоду, який було штучно організовано сталінським режимом, щоб подавити дух вільнолюбного українського народу. Тоді на  родючих українських землях голодною смертю вимирали цілі родини і села.

За історію України ХХ століття було три страшних голодних періоди:  1921−1922, 1932−1933, 1946−1947 роки. Вони винищили практично все українське село, весь генофонд нації, який би мав зробити поступ вперед до нового життя, свободи та волі, та стояти в боротьбі за вільну Україну.

Час не лікує, він тільки притуплює біль втрати. З того трагічного і жорстокого для українців часу минуло багато років, але трагедія Голодомору нікого не залишає байдужим.

27 листопада, в переддень Дня вшанування пам’яті жертв голодоморів, у всіх населених пунктах Ватутінської громади відбулися жалобні заходи. Міський голова Олександр Заборовець, його заступники Зоя Ляпун і Юрій Кубявка,  секретар Ватутінської міської ради Алла Чорнобай, сільські старости та представники громад зібрались біля пам’ятних знаків у Скаливатці, Стецівці, Чичиркозівці та Юрківці. В місцях, де стискається від болю серце, де не можна стримати сліз, де завмирає душа від жалю до людей, яких скосив голод.

Це місця нашої пам’ятні, яку не стерти наказами, і не здолати ніяким ворогам. Це місця перестороги, щоб ніколи у житті жодного народу не повторилось подібного лиха.

На цьому наголосив Олександр Анатолійович, звертаючи до учасників жалобних дійств. Він закликав пам’ятати історію українського народу і героїчну і трагічну,  а також робити все задля того, щоб Україна ніколи не стояла ні перед ким на колінах, ніколи більше не проходила скрізь горнило таких випробувань, була заможною, міцною і квітучою державою, в якій пануватиме мир, злагода, любов і достаток.  Закликав передавати правду про голодомор своїм нащадкам, щоб і вони пам’ятали, які іспити довелось витримати їх предкам.

Хвилиною мовчання присутні вшанували сельчан, які померли голодною смертю. До пам’ятних знаків поклали композиції з колосків, траурні вінки та квіти.

 «Ми проводимо скорботні заходи не у четверту суботу листопада, як це передбачено Указом Президента, а напередодні пам’ятного дня, у зв’язку з тим, що  у суботу і неділю діє «карантин вихідного дня»,  запроваджений з метою стримування поширення коронавірусної інфекції,  і подібні заходи проводити заборонено» - пояснив Олександр Анатолійович учасникам заходів.

Він також закликав всіх завтра, о 16.00,  запалити у оселях на підвіконні свічки та взяти участь у Всеукраїнській «хвилині мовчання», щоб пом’янути безневинно убієнних голодом та освітити їм загробне життя світлом нашої пам’яті.

Інформація відділу з питань внутрішньої політики