UAEU2.JPG

Олександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа народився 10 вересня 1894 року на хуторі В'юнище (нині в межах смт Сосниця Чернігівської області) у багатодітній селянській сім'ї.  

Навчався в Сосницькому чотирикласному училищі, потім у Глухівському учительському інституті. Протягом 1914-1917 pp викладав фізику, природознавство, географію, історію та гімнастику в 2-му Житомирському змішаному вищому початковому училищі, дуже багато читав, брав участь у виставах, малював, організував український етнографічний хор в одному з ближчих до Глухова сіл. У 1917р. О. Довженко перейшов на вчительську роботу до Києва і вступив на економічний факультет Комерційного інституту. У 1920 р. він брав активну участь у суспільно-політичному житті країни: як більшовик боровся проти білополяків у житомирському та київському підпіллі.

Згодом, у 1919 року він поповнив лави  армії УНР. У серпні цього ж року, коли Житомир захопила червона армія, майбутнього генія кіно як "ворога селянсько-робітничої партії " на 3 місяці заслали в концтабір. Пізніше він змушений був стати членом Партії більшовиків України. Цікаво, що у 1923 Довженка виключили з Компартії через бюрократичну помилку, тому до кінця життя легендарний режисер так і залишився безпартійним. Особливе місце в житті режисера займає Одеса. Там, у 1926 він зняв свої перші роботи. Тут на світ з’явився його перший  відомий фільм "Звенигора". Ця стрічка з тріумфом обійшла екрани Європи, США та Канади. Італійські кінематографісти називали його "Гомером світового кіно", його стрічка – у п’ятірці найкращих за версією ЮНЕСКО.

Довженко належав до літературних організацій «Гарт» та «ВАПЛІТЕ». Протягом 1926-1933 pp. працював на Одеській кінофабриці та Київській студії художніх фільмів. У 1930 був знятий фільм "Земля"– який став вершиною його кар’єри. Стрічка зірвала аншлаг на екранах в Голландії, Бельгії, Аргентини, Мексики, Канади, Англії, США та Греції. Після прем'єри в Берліні про Довженка та його фільм написали  48 статей, а в Італії кінематографісти назвали українця "Гомером кіно". Та от на батьківщині фільм розуміння не знайшов, Довженка звинуватили у "захисті куркулів та ностальгії за минулим", а фільм – заборонили.  Реабілітували легендарну стрічку вже після смерті Довженка, у 1965 році.

У 1932р. Довженко зняв перший звуковий фільм «Іван» і був запрошений до кіностудії «Мосфільм». У 1935 р. Довженка нагороджують орденом Леніна, а восени того ж року на екранах з'явився «оптимістичний» «Аероград». У 1939р. вийшов на екрани «Щорс» (поставлений на Київській кіностудії). Фільм швидко став популярним, глядачеві подобались подані з гумором колоритні народні, національні характери. Протягом 1941-1945 pp. О. Довженко створив низку новел: «Ніч перед боєм», «Мати», «Стій, смерть, зупинись», «Хата», «Тризна» та інші.

Епосом війни називають кіноповість «Україна в огні» (1943). Цей твір був Сталіним заборонений. В роки війни Довженко працює кореспондентом газети «Красная армия». У 1943р. завершує кіноповість «Україна в огні». У 1956 р. у березневому номері журналу «Дніпро» була опублікована «Зачарована Десна», з цього приводу Довженко дуже радів. У цей час була завершена й «Поема про море». У листопаді розпочались зйомки однойменного кінофільму. А 25 листопада Олександр Довженко раптово помер на своїй дачі під Москвою.  На похорон приїхала і делегація з України. На згадку про рідну землю друзі привезли сніп жита та яблука. А в могилу Довженка вкинули грудочку української землі: "земля, по якій твої ноги ходили, нині з теплом тебе приймає» ".

На могилі українського режисера залишився лаконічний надпис російською: "Умер в воскресенье". Та поціновувачі його творчості читають це слово як "воскресіння". Сам Довженко мріяв бути похованим в рідній українській землі. В останні роки свого життя він залишив такий запис щоденнику: "Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі"

Творчий доробок Олександра Довженка:

  • оповідання «Воля до життя», «Мати» та «Ніч перед боєм», «Сон»;
  • кіноповісті «Зачарована Десна», «Земля» (сценарій втрачено, спогади про сценарій і фільм), «Повість полум’яних літ»;
  • Нащадки запорожців (драматична поема);
  • кіноповісті «Україна в огні», «Поема про море», «Антарктида» , «Арсенал», «Щорс», «Мічурін»;
  • п’єса «Життя в цвіту» «Щоденник».
  • За своє творче життя О. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п'єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва.