Щороку в третю неділю травня по всій Україні вшановується пам'ять жертв політичних репресій. Щоб привернути увагу суспільства до трагічних подій в історії нашої держави, задля відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь – яких проявів насильства проти людства.
У цей день ми згадуємо кожного, хто став жертвою політичних репресій часів більшовицького режиму, був ув’язнений у концтаборах або засланий у далекі безлюдні землі. Згадуємо знищених радянською владою селян, розстріляну інтелігенцію, закатованих патріотів. І сьогодні ми низько схиляємо голови, щоб вклонитися пам’яті про ці страшні події.
На цьому дні відзнака чорна,
Щоб нагадати нам щемливо
Про літ страшних жорстокі жорна
І людських доль нелюдське мливо.
Вусатий повелитель часу
В живій ще крові по коліна
Знаходив списки жертв щоразу,
Щоб жорна рухались невпинно.
Невинних жертв репресій гори
Ледь – ледь встигали закидати.
Тож приспустіть в цей день прапори
Бо час хоч пам'ять захистити
Про них, - розстріляних по списку!
Жаль, епітафій не вмістити
Всіх на одному обеліску
Під час репресій була понівечена доля мільйонів людей. В атмосфері страху, наклепів, насильства виховувалось ціле покоління.
Першою мішенню стали державні та інтелектуальні лідери українського народу, які були творцями і носіями ідей державності у 1917 – 1918 роках.
Другий тотальний і вбивчий удар було завдано по національній першооснові – українському селянству, яке споконвіку берегло генетичний фонд нації.
Третій удар влучив у саме серце. Було жорстоко знищено творчу еліту та духовенство.
Три пекла. Мільйони жертв. Підтятий під корінь народ. Розстріляна нація. Сталінізм нищив з особливою ретельністю і масштабністю. Ці втрати – непоправні.
Зачепило кривавим крилом репресій і село Скаливатку. Так, по вказівці зверху були розіслані розпорядження по району на виконання плану по арешту і осудженню нібито підозрілих осіб за сфабрикованими документами за участь в контрреволюційній організації і проведення антирадянської агітації. По постанові Трійки УНКВС Київської обл. від 5 квітня 1938 року були засуджені скаливатчани:
Клопотенко Порфирій Макарович – 1890 року народження,
Андрущенко Яків Іванович - 1902,
Дрень Тихін Іванович – 1868 року народження, якому на момент арешту виповнилось 70 років і він був тяжко хворий.
13 квітня 1938 року безпідставно арештували ще тринадцять осіб. Але план не виконувався, і тоді забрали інших. А Шерстюк Ганну Андріївну, без суду, «трійкою», за неправильне сказане слово відправлено в Сибір на три роки.
В 50 – ті роки були засуджені на тривалий термін і жителі міста Ватутіне, які були реабілітовані у 1989 році.
На даний час відомо про 38 жертв репресій, які були засуджені до розстрілу або на довгий термін тюрми. ЦЕ:
- Андрущенко Яків Іванович,
- Василенко Пилип Родіонович,
- Василенко Кіндрат Андрійович
- Василенко Тимофій Андрійович
- Гузій Євгенія Яківна,
- Довгаленко Кіндрат Федосійович,
- Дрень Тихін Іванович,
- Дубовий Роман Тимофійович,
- Качур Іван Макарович,
- Квашенко Ілля Андрійович,
- Кибзун Микола Федотович,
- Клопотенко Микита Сергійович,
- Клопотенко Порфирій Макарович,
- Козій Сергій Михайлович,
- Козій Онисим Прокопович,
- Кутненко Феодосій Якимович ,
- Коваль Гафія Андріївна,
- Клопотенко Василь
- Клименко Михайло
- Клименко Герасим Кононович
- Кодола Іван
- Кутненко Феодосій Якимович
- Лисенко Михайло Кузьмович,
- Погрібний Овсій Самсонович,
- Побережський Север’ян Леонтійович
- Подиліна Ганна Андріївна,
- Стригун Василиса Варфоломіївна,
- Хроненко Макар Ісакович
- Хроненко Дмитро Трохимович
- Хроненко Ілля Ісакович
- Хроненко Сергій Іванович
- Хоменко Василь Юрійович
- Хроненко Петро Степанович (він же священник Паладій)
- Чмир Василь Прокопович ,
- Шевченко Дорофій Іванович,
- Шерстюк Ганна Андріївна,
- Шкуренко Василь Гордійович,
- Шкуренко Юхим Васильович.
Нині вони реабілітовані, але відійшли у Вічність. Тож схилімося в скорботному доземному уклоні перед їх світлою пам’яттю. Вічна їм пам'ять і вічний спокій.
Репресії продовжувались до 1991 року. В нашому місті ще проживає четверо осіб, які у свій час були засуджені за політичними статтями, а згодом реабілітовані. Це Мальований Олександр Григорович, 1959 року народження, Ледньов Володимир Геннадійович, 1959 року народження, Заклунний Микола Юхимович, 1936 року народження та Дідківська Олена Іллінічна, 1937 року народження.
Репресії – це злочин проти людства, якому не може бути оправдання. Це трагедія, яка ніколи не повинна повториться. Але ми не маємо права й забувати про неї, адже це наша історія. Ми маємо пам’ятати, яке страхіття довелося пережити нашому багатостраждальному українському народові на шляху до незалежності, і продовжувати будувати щасливу, незалежну і могутню державу.
Ніде нехай такого більш не буде!
Хай день новий життя несе.
Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!
В достатку Україна хай живе!
