Наш співоча українська мова — це невід'ємна частина рідного краю та душа народу. Її звучи чує й сприймає дитина з колисковою, яку співає їй мати та проносить її з собою протягом усього життя. Ніжна й співуча, вона звучить у серці кожного з нас.

І хоч протягом усієї історії вона зазнала чимало утисків, все ж неухильно пробивала собі шлях до визнання. А скільки ж негод довелося їй витримати: закриття шкіл з українською мовою навчання, витіснення з галузі науки і техніки, вищих і середніх навчальних закладів, з багатьох державних установ, вона майже перестала звучати в містах. Наша милозвучна і співуча українська мова довгий час вважалася "мужицькою", "непрестижною", і все це привело до занепаду всього українського. Але люди, незважаючи на перепони, століттями зберігали цю живильну криницю, з якої черпали силу для духовного здоров'я і наснаги.

Наша мова – одна із наймелодійніших мов світу. Вона звучала у творах Нестора Літописця, «Слово о полку Ігоревім», «Посланні Володимира Мономаха» і Острозької Біблії. Нашою мовою говорить серце і душа української землі. Тернами, а не трояндами стелився її шлях: переслідувана у власному домі, вона проростала й увічнювалася палким словом Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, письменників розстріляного відродження і молодого покоління митців шістдесятих років двадцятого століття, інших постатей національної культури та самим українським народом. З гідністю і шаною ми маємо усвідомлювати велику вагу рідного слова і особисту відповідальність за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім.

Та сьогодні, вже в 21 столітті, мовне питання знову стало найактуальнішим. Право спілкуватися українською відстоюється нашими вірними доньками та синами зі зброєю в руках на фронтах у боротьбі з посланцями пекла з росії. І у цій війні наша мова стала дієвою зброєю проти агресора, який намагається її знищити, а вона міцніє. І ми вистоїмо і виборемо право бути українцями, говорити своєю мовою, і вже скоро наша мила українська з гордістю буде лунати в усіх куточках нашої об’єднаної країни, включаючи Крим, Донеччину і Луганщину, та за її межами. Адже ми українці, ми козацького роду, і ніколи не відмовимося від свого.

Дбаймо всі разом про рідну мову, збережімо її, як одну з найкрасивіших мов світу та повернемо їй роль творця духовного відродження української нації.

Вітаємо всіх українців з цим національним святом. Бажаємо усім нам любові, щастя, взаємного розуміння, мирного неба над головою, і щоб протягом усього життя ми жили зі Словом, з якого почалася Україна.

З повагою міський голова Олександр Заборовець, міська рада та її виконавчий комітет