Хто не знає свого минулого, той втрачає право на майбутнє. Музей відкритий 23 травня 1997 року з нагоди 50-ї річниці міста. Ініціаторами створення музею були: Ватутінська міська рада (голова ради Руденко В.Г., його заступник Ткаченко В.І.), рада ветеранів війни і праці (голова ради Корона В.П.), і міський відділ культури (завідувач відділу Авдієнко О.І.).
Під музей було виділено приміщення колишнього кафе «Хвилинка». Далася взнаки економічна скрута, музей створювався важко, буквально по крихті, по краплинці. Але посильну допомогу у його створенні надали місцеві підприємства: комбінат будівельних конструкцій (директор Авраменко Л.Г.), комбінат вогнетривів (директор Балаба В.П.), м’ясокомбінат (директор Бейлер Н.Г.), деревообробний завод (директор Шургай О.А.),філіал Дніпропетровського заводу шахтної автоматики (директор Пишний О.М.), водоканал (начальник Мусійко О.О.), БМУ-4 (начальник Романчук О.П.), завод будівельних матеріалів (директор Остапенко В.П.), БМУ-5 (начальник Кулеша В.А.), електромеханічний завод (директор Поліщук В.В.), а також СПТУ-2 (директор Короваєнко М.Я.), підприємець Мирошніченко В.А., мале підприємство «Промсервіс» (директор Шумаков Ю.Л.).
Спочатку проводилась велика підготовча робота по реконструкції та художньому оформленню інтер’єрів. Цю клопітку справу з великим ентузіазмом і творчим натхненням успішно виконали місцеві майстри-художники Мартиненко А.П., Білоус А.Ю. та його син Максим, Панченко С.В., Арутюнян А.Г.
Неоціненний вклад у створення музею, його оформлення, збір матеріалів та компонування експозицій вніс перший директор музею Сидоренко Олександр Арсентійович, вчитель за професією.
Паралельно проводилась робота із збирання та класифікації експонатів для експозицій, до чого приклали багато зусиль краєзнавці Блажко П.Ф., Олефіренко І.М., Корона В.П., Ткаченко В.І. Належну увагу збору та встановленню експонатів і моделей шахтарського обладнання приділив Білозьоров В.І. Відчутну допомогу у зборі матеріалів для музею надали також колективи загальноосвітніх шкіл, дошкільних та позашкільних закладів (завідуючий міським відділом освіти Богославськмй В.І.)
Музей має дві експозиційні та одну виставочну зали загальною площею 180 кв.м. В музеї налічується понад 2 тисячі експонатів, з унікальних - кістки мамонта, зуби акули. Тут проводяться виставки робіт місцевих майстринь декоративно- ужиткового мистецтва, художників, фотолюбителів і творів учнів міської школи мистецтв.
Колектив музею працює в тісній співпраці з радою ветеранів праці, відділами освіти, культури та громадськістю міста. Проводяться зустрічі ветеранів війни та праці, колишніх воїнів-інтернаціоналістів, учасників АТО, ветеранів спорту з учнівською та студентською молоддю, тематичні екскурсії. Практикуються виїзні виставки окремих матеріалів музею на центральну площу міста з нагоди урочистостей. І разом з цим постійно ведеться пошукова робота серед жителів міста і навколишніх сіл з метою поповнення музейного фонду .
Радо запрошуємо жителів і гостей відвідати скарбницю історії та поділитися спогадами і матеріалами про визначні події років будівництва і розвитку міста, повсякденне життя та працю місцевих жителів.
До вашої уваги історико-краєзнавчий нарис "Ватутіне" письменника Василя Дергача видана видавництвом "Промінь" 1977 року
Народився Василь Олексійович Дергач 31 жовтня 1927 року в с. Олександрівці Старобешівського району Донецької області. Нелегкими були його життєві шляхи. Розстріл батька, як «ворога» народу, поневіряння сім’ї. Та вистояв хлопець, отримав вищу освіту, працював. Саме робота привела Василя Дергача на Черкащину, в самісінький Шевченків край – на Звенигородщину. Тут, у місті Ватутіне, працював на теплоелектроцентралі, був її директором. Урядові нагороди свідчать, що Василь Олексійович трудився наполегливо, творчо.
З юних літ писав вірші, друкувався в періодиці. Зрештою одна за одною вийшли його книжки віршів.
На очах у поета творилась велика історія нової України. Не міг він умістити всі суспільні процеси в коротенькі твори – вірші. Так до митця на робочий стіл попросилась велика, всеохоплююча і вагома проза.
Твори письменника відзначаються реалістичністю зображення українських проблем, спрямовують читача-громадянина на боротьбу за нову Україну.
Проживає Василь Дергач в місті Ватутіне.
