Вулиця Суворова міста Ватутіне тепер носить ім’я виданого українського поета – шестидесятника Василя Симоненка, 88 від дня народження якого виповнюється 8 січня.

Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Батьки його були колгоспники, усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи.1952 р. закінчив середню школу в Тарандинцях і вступив на факультет журналістики Київського університету. Через п’ять років закінчив його і одружився на черкащанці Людмилі Півторадня.

Працював у «Черкаській правді», «Молоді Черкащини», «Робітничій газеті».

Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохочеПерша збірка Симоненка «Тиша і грім», що вийшла 1962 р., була впливом серця чистого і довірливого юнака, захопленого повівами «хрущовської відлиги». Збірка була схвально сприйнята критикою і читачами. Це єдина збірка, яка була видана за життя автора.

Разом з іншими талановитими представниками української молоді Василь Симоненко бере участь у роботі Клубу творчої молоді, їздить Україною, спілкуючись із ровесниками. Потім поет працює в комісії, що займалася розслідуванням масових розстрілів у катівнях НКВС. Потрапляє під нагляд КДБ. Улітку 1962 міліціонери заарештували та жорстоко побили його. Після  цього відмовилися друкувати його твори, відвернулися друзі.

Восени 1962 починає щоденник «Окрайці думок». У 1963 вийшла казка «Цар Плаксій та Лоскотон».

На початку вересня 1963 року ліг у лікарню, оскільки після побиття його мучили болі, було діагностовано рак нирок.Помер він 14 грудня 1963 р, проживши лише 28 років.

В 1995 році Симоненко посмертно удостоєний Державною премією України імені Тараса Шевченка.

З великими труднощами друзям В. Симоненка вдалося надрукувати його твори: 1964 — «Земне тяжіння», 1965  — збірку новел «Вино з троянд»,

1966  — «Поезії», 1981  — «Лебеді материнства».

Літературні критики називають Симоненка "поетом без каменю за душею". Адже Україну він любив так само безоглядно, як і власну матір, яка для поета значила дуже багато.

➡️ У пам'яті українців Симоненко залишається вічно молодим класиком, який закликав кожного цінувати власну унікальність і людську сутність, а ще палко і незрадливо любити свою землю і Україну.