Минулого року колишня вулиця Некрасова була перейменована на вулицю Володимира Сосюри.
Сьогодні виповнюється 125 років з дня народження українського поета-лірика, письменника та перекладача – Володимира Миколайовича Сосюри.
Володимир Сосюра народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве. Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем. Мати поета — Антоніна Дмитрівна Локотош (за походженням сербка) — із Кам'яного Броду (Луганськ) працювала на Луганському патронному заводі та займалася переважно хатнім господарством.
Родина жила дуже бідно, скрута доводила батьків до відчаю. А тому з малих літ Володимир став поміччю батькам. Вже з 11 років він працював — допомагав батькові на шахті, потім працював в бондарному цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом, не цурався випадкового заробітку. Тому праця в ньому ще з дитинства виховала людину розуміючу життя звичайних людей.
З 1911 до 1918 рік навчався в двокласному міністерському училищі міста Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі. Одержавши домашню підготовку від батька, Володимир вступив одразу на третє відділення, що відповідає нинішньому третьому класу. Заняття лірик відвідував не завжди регулярно, через брак взуття та одягу. Після закінчення початкової школи Володимир Сосюра вступив в ремісниче училище на слюсарне відділення. Однак спеціальність ця не припала йому до душі.
Свого першого вірша Володимир Сосюра написав у 14 років. А поетів вважав дуже незвичними людьми. Великий вплив на Володимира Сосюру як поета склав його дід — Володимир Кирилович.
Двічі був одружений. У 1922 році з Вірою Берзіною, колишнім політруком червоноказацького ескадрону, пізніше – студенткою в Харкові, яка народила поетові двох синів: Олега і Миколу. У 1931 році з Марією Даниловою, яка народила йому сина Володимира. У 1949 році Марію Сосюру заарештували за розголошення державної таємниці та вислали у Казахстан. Після повернення Марії через п’ять років вони повторно розписалися.
Володимир Сосюра виявив себе найсильнішим ліриком в українській поезії своєї доби. Його співучі й повні незглибної ліричної стихії поезії вражають задушевністю, революційним запалом і пристрастю інтимних почувань.
Із щоденників Сосюри у 1918 році було надруковано й видано першу збірку його поезій «Пісні крові…», але її поки не знайдено. Офіційно першою збіркою вважаються «Поезії», що вийшла 1921.
Раптову славу принесла йому революційно-романтична поема «Червона зима» (1922), визнана за найвидатніший зразок поетичного епосу громадянської війни в Україні. Відомі його збірки «Місто» (1924), «Сніги» (1925), «Золоті шуліки» (1927) і низка інших, часто його вірші публікували на шпальтах газет і журналів.
Основні джерела, якими живилася лірика Сосюри (народна творчість, Тарас Шевченко і пізніші лірики), перетопилися в його поезії на оригінальний стиль, позначений класичною простотою вірша, співучістю і романтичним піднесенням.
У 1958 році Сосюра пережив перший інфаркт, відтоді перестав вживати алкоголь, курити та грати в улюблений більярд. Його підкосив другий інфаркт, після якого він майже не виходив з помешкання.
Помер Володимир Сосюра 8 січня 1965 року. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.
