Ми започатковуємо цю рубрику, щоб розповісти про відомих українців, іменами яких поповнилась скарбничка топоніміки нашої громади.

Сьогодні мова піде про Василя Стуса - представника українського культурного руху шістдесятників, ім'ям його перейменовано колишню вулицю Тургенєва в місті Ватутіне.

Василь Стус - поет рідкісного таланту, який обрав долю борця. Із 47-ми років життя 13 провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті.

Цього року 6 січня минає 85 років від дня народження українського поета, перекладача, літературознавця, громадського діяча, Героя України. 

Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938 року в хліборобській родині в с. Рахнівці на Вінниччині. Після закінчення школи навчався в Донецькому педінституті. Далі вчителював, служив в армії, працював в газеті. У 1959р. у «Літературній газеті» з’явилися перші вірші поета. З 1961р. викладав українську мову та літературу в 23-й Горлівській школі.

У 1963р. вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка в Києві. Бере участь у роботі Клубу творчої молоді. За участь у протесті на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» виключили з аспірантури. Відтоді на батьківщині не надрукували жодного його рядка.

У 1965  одружився з Валентиною Попелюх від шлюбу з якою народився син Дмитро. У 1970 на похороні Алли Горської звинуватив владу у її вбивстві.

Дебютна збірка В. Стуса мала назву «Круговерть», але влада заборонила її друкувати. У Брюсселі виходить його перша книжка «Зимові дерева».

У 1972 разом з іншими українськими поетами його було заарештовано й засуджено. Ув’язнення відбував у Мордовії. Після завершення основного терміну відправили у заслання. В ув’язненні всі його вірші знищували. Після повернення відмовився від радянського громадянства. Його здоров’я було підірвано, він працював звичайним робітником на заводі.

У 1979  повертається та працює у Києві. У 1980 р. знову був засуджений до 10 років ув’язнення та 5 років заслання.

28 серпня 1985 року. його відправили у карцер, де він оголосив голодування. У ніч із 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучіно Чусовського району Пермської області ВАСИЛЬ Стус  помер. Перепоховання  поета відбулося у листопаді 1989 році на Байковому кладовищі.

Творчість:

– збірка «Круговерть»

– збірка «Зимові дерева»

– збірка «Веселий цвинтар»

– збірка «Палімпсести»

– збірка «Свіча в свічаді»

– збірка «Птах душі»

– збірка «Дорогаболю»