Завершився 22-й день нашої боротьби, нашого захисту від однієї з найбільших армій світу. Яку ми робимо щодня меншою. Щодня. Але в неї ще є чисельність, техніка й резерв. Ми маємо інформацію про те, що російські військові залучають найманців з інших країн, намагаються обманом загнати на військову службу якнайбільше молоді.

Ми з вами знаємо: це їм не допоможе.

І тому зараз я попереджаю всіх, усіх, хто спробує приєднатися до окупантів на нашій українській землі. Це буде найгірше рішення у вашому житті. Краще довге життя, ніж ті гроші, які вам пропонують за коротке. Наші мужні захисники продовжують утримувати всі ключові напрямки, на які тисне ворог. І відповідають на кожну атаку. На кожен удар окупантів по наших мирних містах, по наших людях. У полон взяті нові російські строковики.

Серед них є й ті, хто відмовляється повернутися в Росію. А є й багато тих, про кого в Росії навіть не згадують. Не намагаються навіть забирати. На кого додому вже прийшли похоронки, хоча вони в нас у полоні і живі. Все россияне, которые меня сейчас слышат, говорите об этом. Рассказывайте это в России.

Каждая мама, которая знает, что ее сына отправили на войну против Украины, должна проверить, где ее сын. И особенно те, кто не может связаться со своими детьми, кому сказали, что их дети погибли. И не вернули тела. В интернете есть номера, по которым вы можете обратиться и узнать, что же на самом деле с вашими детьми.

У нас не было расчета взять тысячи пленных. Нам не нужны 13 или сколько угодно ещё тысяч убитых российских солдат. Не нужны. Мы не хотели этой войны. Мы хотим только мира. И мы хотим, чтобы вы любили своих детей больше, чем боитесь своей власти.

Виступив сьогодні перед парламентом Німеччини. Однієї з найбільш впливових країн світу. Країн Європи. Одного з природних лідерів Європейського континенту. Виступив не просто як Президент, а як українець, громадянин. Як європеєць. Як той, хто відчуває вже багато років, що німецька держава від нас усіх – ніби за стіною. Невидимою, але міцною стіною.

Ми бачили, як Німеччина десятиліттями боролась за економіку. За нові російські газопроводи і старі європейські мрії. Мрії про якусь співпрацю, яку Росія давно не сприймає серйозно. Ми бачимо, що погляди німців змінюються. І це дуже важливо. Бачимо, як Німеччина шукає новий шлях. Бачимо, як щиро більшість німців виступає за перегляд старої політики.

Бачимо, що пан канцлер Олаф Шольц має великий шанс, велику місію – дати Німеччині оновлене лідерство. Дати Європі мир. Довготривалий і головне – чесний. Такий, який гарантує безпеку кожній державі у Європі і Україні передусім. І я щиро бажаю канцлеру Шольцу від усіх українців, від усіх європейців, щоб Німеччині й партнерам вдалося реалізувати цю місію.

Такі виступи в парламентах і на площах держав-партнерів я буду продовжувати. Обовʼязково. Стільки, скільки потрібно, щоб зупинити війну. Щоб відновити нашу територіальну цілісність. Щоб повернути всім нам, українцям та всім європейцям, омріяний мир.

Я відчуваю: нас починають розуміти дедалі більше. У Європі, у світі, в різних країнах. І це дає нам дедалі більше й більше підтримки. Тієї, про яку ми так довго просили. Говорив з Президентом Франції Макроном. Посилюємо захист України. Скоординували наші спільні кроки до миру. Вдячний.

Також я вдячний Президенту США Байдену за нову й дієву підтримку для нашої держави. Зрозумійте: я не можу розкрити вам усіх деталей і цього пакету підтримки, і інших. Бо це – наша тактика. Наша оборона. Коли супротивник не знає, чого чекати від нас. Як вони не знали, що їх буде очікувати після 24 лютого. Не знали, що є в нас для захисту і як ми готувалися зустрічати удар.

Окупанти думали, що йдуть в Україну, яку бачили колись раніше, у 14-15-му роках. Яку вони корумпували постійно і якої не боялися. А ми – інші.

І це дає нам змогу захищатися проти повномасштабного удару вже 22 дні. Усе, що ми зробили за декілька років. Для нашої оборони. Для нашої тактики. Для тактики захисту, яку не час розкривати, поки триває війна. Як не час розкривати й нашу тактику переговорів. Переговорів заради миру, суверенітету, територіальної цілісності нашої держави, нашої волі. Працюючи більше в тиші, ніж на телебаченні, радіо чи у фейсбуці. Вважаю це правильним.

Відвідав сьогодні у лікарні прекрасну родину Власенків із Ворзеля Київської області.

Рятуючись, вони потрапили під російський обстріл. Старша донька, Катя, їй усього лише 16 років, закрила собою братика Ігоря, йому вісім. Брат вийшов із машини і проклинав окупантів. Мама Тетяна отримала осколкові поранення. Батько виніс доньку на руках.

Дякувати Богу, вони всі врятувалися. Бо трималися разом, сім’єю, і захищали одне одного. Я був справді зворушений говорити з ними. Мабуть, найбільше за весь час цієї війни. Я щиро бажаю здоровʼя і щастя цій родині, родині Власенків. Як і всім іншим родинам. Я бажаю вам миру і працюю для цього.

Також сьогодні нагородив пʼятьох працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій орденами «За мужність». Всі – герої. Усіх – за самовіддані дії, за їхню сумлінність, із якою вони рятують всіх нас, рятують українців.

І ще декілька дуже важливих і, безперечно, позитивних новин. Про нашу економіку. Про те, як ми повертаємо нашу країну до життя. Вже зараз, всюди, де безпека це дозволяє. Всюди, де бізнес може працювати.

Наш уряд уже підготував рішення про розширення програми кредитування для підприємців на базі програми «5-7-9%» - створюємо нову можливість. Будь-який бізнес зможе отримати кредит під 0%. На час воєнного стану плюс 1 місяць після війни.

Далі буде мінімальна ставка – 5%. А загальний обсяг кредиту може бути до 60 мільйонів гривень. Щоб було ширшим коло тих бізнесів, які зможуть скористатися нашою програмою.

Друга новина – Кабінет Міністрів завтра проголосує за масштабне скорочення регуляцій.

Було понад 600 дозволів і ліцензій для бізнесу, а залишаються обовʼязковими близько 20. Лише ті, які просто неможливо скасувати. Як, наприклад, про поводження з радіоактивними відходами. Отже, для абсолютної більшості бізнесів в Україні працюватиме декларативний принцип: оголосив про початок діяльності – і вільно працюєш.

І третя новина, яка стосується мільйонів українців. Це особливе завдання для Національного банку України, для народних депутатів і наших урядовців. Я доручив знайти таку законодавчу можливість, щоб держава гарантувала 100% вкладів в українських банках. 100%. Не частину, як зараз, як завжди, а повністю.

Увесь депозит. У будь-якому банку нашої держави. Щоб люди не втратили гроші і не боялись цього за жодних обставин. Тож чекаю конкретики. Проект рішення. І сподіваюся, що Верховна Рада не забариться з підтримкою.

Бо це потрібно українцям. Це потрібно Україні.

І наостанок.

Наш Маріуполь, наш Харків, наш Чернігів, Київська область, Ізюм і всі наші міста-герої. Яким дуже складно. Дуже. Ми робимо все і робимо всі. Абсолютно. Наша армія, поліція, ДСНС, гуманітарні конвої, церква... Увесь наш народ.

Ми вас не залишимо. А їм не пробачимо. Ви будете вільні. Точно. Я знаю. Як усі ми на нашій землі.

Слава усім нашим героям!

Слава Україні!