27 січня, у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня.

Голокост – одна із найстрашніших та найжорстокіших сторінок історії людства ХХ сторіччя. Це цілеспрямоване масове винищення нацистами у 1933-1945 роках єврейського народу, словʼян, ромів, фізично і розумово неповноцінних людей.

Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.

За цей період націонал-соціалістами було винищено близько шести мільйонів євреїв, більша частина з яких загинула під час Другої Світової війни у Німеччині та на захоплених територіях інших країн Європи від тортур у гетто та концтаборах. Тільки через табір смерті в Аушвіц-Біркенау у польському місті Освенцим, як свідчать документи Нюрнберзького трибуналу, пройшло 2,5 мільйони людей, переважна більшість яких загинула мученицькою смертю.

Жертвами Голокосту стали 6 мільйонів європейських євреїв. Більшість українських євреїв – жертв Голокосту було вбито під час масових розстрілів.

Символом геноциду євреїв в Україні став Бабин Яр у Києві. У цьому місці лише 29-30 вересня 1941 року нацисти розстріляли понад 33 771 єврея. Загальна кількість загиблих у Бабиному Яру з 1941 по 1943 рік, за різними оцінками, становить від 70 000 до 100 000 людей.

Засвоїти уроки історії – обов’язок теперішніх і прийдешніх поколінь. Маємо не лише пам’ятати про безневинні жертви минулого, але й об’єднати зусилля, щоб не допустити повторення трагедій, подібних Голокосту.

Схиляємо голови в пам’ять про безневинно закатованих жертв. Подібне ніколи не повинне повторитися. Будемо пам’ятати...