Шановні учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, потерпілі від її наслідків, жителі громади!
35-та річниця катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції знову змушує нас подумки повернутися до подій весни 1986 року.
Тишу ночі 26 квітня розірвав вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. О першій годині двадцять три хвилини сталася найбільша в історії людства ядерна аварія. За лічені секунди в повітря було викинуто деcятки тонн радіоактивного пилу, в атмосферу піднялися радіоактивні речовин, що згодом випали на значній території. Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише Україну, Білорусь та Росію, але й більшу частину Європи від Польщі до Великої Британії, від Греції до Швейцарії.
І ніхто з мешканців тих країн не усвідомлював, що Чорнобиль до трагедії був квітучим краєм, з неповторною красою. І що Чорнобиль і Прип’ять були звичайними українськими містечками, яких сотні в Україні. Весною вони потопали у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни, їхали сюди звідусюди, щоб набратися здоров'я, подихати цілющим повітрям. Збирали гриби, ягоди, яких у місцевих лісах було чимало. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.
А зараз - це значна територія де рідко ступає нога людини, тут з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади насичені радіонуклідами та вода, яку не можна пити, і навіть повітря стало ворогом. Чорнобиль – це слово стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів.
Роки не стерли з пам'яті події страшної квітневої ночі 1986, вони як кадри документального фільму зринають знов і знов. Тоді ніщо не віщувало біди, але тишу ночі розірвав вибух. Першим приборкувати дію "мирного атому" випало старшому оператору Чорнобильської АЕС Валерію Ходемчуку, якому 4-й блок став і могилою, і пам'ятником. За ним незабаром помер на посту його друг, Володимир Шашенок. Потім була легендарна бригада пожежників, які вступили в нерівний бій з вогнем. А далі суворий екзамен тримали десятки тисяч людей різних професій: медики, будівельники, водії, транспортники, кухарі, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, військовослужбовці, правоохоронці та інші, яких поєднало в подальшому одне звання – ліквідатори. Представники мирних професій стали бійцями на фронті з невидимим ворогом, але з реальними наслідками його діяльності. Хто побував у зоні відчуження, ніколи не забуде рудого лісу, як осінню випаленої трави, понівеченого вибухом реактора, покинутих іграшок на дитячих майданчиках.
Ці спогади об’єднують ліквідаторів в одну дружну і міцну родину. І кожного року в цей день учасники ліквідаційних робіт на Чорнобильській електростанції, приходять до пам’ятника щоб віддати шану загиблим та вшанувати живих учасників ліквідації аварії на атомній електростанції. В місті Ватутіне та селах громади Юрківці, Стецівці, Чичиркозівці проживають люди, долі яких пов’язані з аварією на ЧАЕС, які брали участь в ліквідаційних роботах. Люди, які рятуючи світ від стихійного лиха втрачали свої життя та здоров'я.
З плином часу згубна дія радіації позначаються в першу чергу на їх здоров’ї. І вже 35 років Чорнобиль щедро збирає свої жнива – відходять у вічність герої – чорнобильці. Світла пам'ять та наша безмежна вдячність – за самопожертву, відданість обов’язку та справжній героїзм. Низький уклін всім, хто ціною свого життя врятував усіх нас, країну, людство від ядерного пекла. Світла пам'ять вогнеборцям, життя яких відібрав палаючий енергоблок Чорнобильської АЕС. І хай незгасне вона у віках.
Бажаю всім міцного здоров’я, щастя, добра, довгих щасливих років життя, сімейного затишку, шани і щирої поваги від людей і особливо миру на нашій землі, якого ми так потребуємо. Нехай залишиться в минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи, а пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир та спокій.
З повагою міський голова Олександр Заборовець
