Щороку 11 квітня світ відзначає Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. Саме цього дня, 76 років тому, в’язні найбільшого концтабору смерті Бухенвальд назавжди змінили хід історії людства. Здолавши нацистських катів в інтернаціональному повстанні, полонені нарешті вийшли на волю та вдихнули повними грудьми.
Відтоді пройшло немало часу, та страшні злочини проти людства не мають строку давності. Геноцид цілих народів, масові розстріли дорослих та дітей на «фабриках смерті» в окупованих нацистами країнах, тортури та непосильна каторжна праця знищили мільйони безневинних людей. Серед них і наші земляки, чиє життя обірвалось за колючим дротом концтаборів.
Події тих страшних років залишаться в нашій пам’яті назавжди, і передаватиметься з покоління в покоління. Ми вклоняємось з усім світом перед людьми, які в пекельних муках пройшли цей шлях, вистоявши найстрашніші випробування. І віддаємо данину скорботної пам’яті жертвам нацизму, які загинули в стінах таборів смерті. Помолімося за їхні душі.
З розгортанням фашистською Німеччиною військових дій широкого поширення набули концентраційні табори. У них містилися, як правило, антифашисти, комуністи, соціал-демократи, профспілкові діячі, а також особи, які переслідувалися за расовими, релігійними, соціальними та іншими мотивами. До початку Другої світової війни в тюрмах і концтаборах Німеччини перебувало 300 тис. німецьких, австрійських і чеських антифашистів. У наступні роки гітлерівська Німеччина на території окупованих нею європейських країн створила гігантську мережу концентраційних таборів, перетворених на місця організованого систематичного вбивства мільйонів людей. Вони оснащувалися душогубками, газовими камерами та іншими засобами масового винищення людей, крематоріями. Були створені табори смерті, де ліквідація в’язнів йшла безперервним і прискореним темпом, де ув’язнені жили не більше трьох – шести місяців: там розповсюджувався наказ про «умертвіння роботою».
Перший концтабір був створений поблизу Дахау в березні 1933 року. Він був зразком для всіх наступних німецьких таборів. Тут також проходили навчання есесівські кадри. Дахау спеціально було збудовано в болотистій місцевості із нездоровим, вологим гірським кліматом, особливо дошкульним восени і взимку, коли в’язням доводилося годинами стояти на плацу для перекличок. Першими в’язнями Дахау були політичні противники нацистів (зокрема, комуністи), євреї, гомосексуалісти, свідки Ієгови та кримінальні злочинці. Після 1939 р. табір заповнили полонені з усіх каїн підкореної Європи.
Концтабір Бухенвальд був побудований поблизу міста Веймара і почав функціонувати 19 липня 1937 року. За 8 років близько 239 тис. осіб були в’язнями Бухенвальда. Спочатку це були німецькі політв’язні, пізніше, в роки Другої світової війни, представники багатьох інших національностей. Багато ув’язнених загинуло під час будівництва табору, яке велося без використання механізмів. Ув’язнених експлуатували також власники великих промислових фірм, чиї підприємства були розташовані в районі Бухенвальда (Сіменс, Юнкерс та ін.). В таборі було страчено близько 10 тис. ув’язнених, в тому числі майже 8,5 тис. радянських військовополонених. Всього ж в Бухенвальді було страчено 56 тис. ув’язнених 18 національностей. Особливо багато полонених загинуло у філії Бухенвальда концентраційнму таборі Дора, де в підземних приміщеннях виготовлялися ракетні установки «Фау».
11 квітня 1945 року в’язні Бухенвальда, дізнавшись про підхід союзних військ, успішно здійснили збройне повстання, обеззброїли і захопили в полон більше 800 есесівців і солдатів охорони, взяли в свої руки керівництво табором. Тільки через дві доби американські війська, які знаходилися поблизу, дісталися табору. Здійснивши повстання, в’язні Бухенвальда врятувалися від знищення, так як гітлерівська влада напередодні віддали наказ про фізичне винищення усіх ув’язнених.
Крім Бухенвальда і Дора існували й інші концтабори: Освенцім, Майданек, Маутхаузен, Штутгоф, Заксенхаузен, Треблінка та багато інших. З 18 млн громадян країн Європи, що пройшли через табори різного призначення, в тому числі і концентраційні табори, було знищено понад 11 млн чоловік. Система концтаборів у Німеччині була ліквідована разом з розгромом гітлеризму, засуджена вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі.
На території країн колишнього Радянського Союзу налічувалось близько 817 нацистських таборів примусового утримування цивільного населення та військовополонених. Зокрема на території України діяли 180 концтаборів, де було страчено 1 мільйон 366 тисяч військовополонених. «Фабрики смерті» діяли у Києві, Львові, Дніпропетровську, Харкові, Кіровограді та інших місцях України.
Особливо важкими умовами утримання відзначалися нацистські концтабори, розташовані на території Кіровоградської області. Вони стали ланками єдиної системи, в основі якої був сконструйований безупинний конвеєр смерті. У тодішньому Кіровограді, Олександрії, Аджамці, Добровеличківці, Липняжці, Новгородці, Павлиші, хуторі Самусівка та на станції Адабаш були створені шталаги – табори для військовополонених. Ув’язнених там тримали в нелюдських умовах, за непокору або спробу втечі піддавали тортурам або страчували. За період окупації жертвами нацистського терору на Кіровоградщині стали понад 54 тисячі військовополонених.
Віддамо данину пам’яті жертвам нацизму, які загинули в концтаборах та висловимо повагу старшому поколінню, на долю якого у роки Другої світової війни випали неймовірні муки і страждання.
За матеріалами Інтернет видань
