«Законодавче поле передбачало підтримку населення, яке мало пільги та привілеї при оплаті житлово-комунальних послуг. В середині 90-их років, коли розпочалася тенденція відходу від радянської системи стосовно стримування цін та тарифів для населення, виникли перші потреби в запровадження абсолютно нового алгоритму і механізму, який мав забезпечувати потреби того часу, в якій він був розроблений. Починаючи з 95-ого року, ми ведемо відлік такої системи соціальної підтримки, як програма житлових субсидій. Звичайно, оскільки вона впроваджувалась в середині 90-их, вона успадкувала достатньо велику кількість тих аспектів, які діяли в тогочасній системі підтримки населення. Це була класична система, яка базувалася на певних категорійних принципах, які проіснували до початку 2014 року. В чому вони полягали? Вони мали, звичайно, елемент адресності, але все одно поділяли споживачів на певні підкатегорії. Якщо ми згадаємо, то це було віднесення до працездатного або непрацездатного населення з фіксованим відсотком платежів. Якщо ми екстраполюємо і зрозуміємо, як би сьогодні діяла така система, то, умовно кажучи, домогосподарства, які складаються з непрацездатних осіб, мали б сплачувати певний фіксований відсоток доходу. Інші домогосподарства, в які входили б працездатні особи, сплачували б інший відсоток», – розповів Віталій Музиченко.

Він додав, що попередня система отримання пільг та субсидій для оплати житлово-комунальних послуг була досить громіздкою з точки зору адміністрування.