Кажуть, що час лікує. Але криваву рану в серці нашої країни, яку роз’ятрив голод 1932-1933 років, загоїти неможливо. Вона завжди нагадуватиме про те, як у людей відбирали хліб, та все, чим можна було підтримувати життя, як цілеспрямовано знищували українську націю найстрашнішим із методів – голодною смертю. І хоча з того трагічного і жорстокого по відношенню до українців часу минуло багато років - трагедія Голодомору нікого не залишає байдужим.

Тому в останню суботу листопада ми йдемо до місць вшанування пам`яті геноциду українського народу, вчинений комуністичним режимом.

В часи голодомору постраждало 125 жителів села Скаливатка, яке входить до Ватутінської міської ради. І хоча Ватутіне голодоморів не переносило по причині свого більш пізнього народження на мапі України, на жалобні заходи, які сьогодні відбулись в Скаливатці, прийшло чимало людей.

Перед початком мітингу секретар міської ради Сергій Бабюк, керуючий справами виконкому Таїсія Стеценко, начальник відділу з питань внутрішньої політики Валентина Кравченко, директор будинку культури села Скаливатка Ніна Гаркавенко, директор міського історичного музею Віталій Богославський на скаливатчани поклали композиції з колосків та квіти до Хреста, спорудженого на місці масового захоронення жителів Скаливатки в часи голодомору 1932-1933 років.

Мітинг відбувся біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору та політичних репресій, що знаходиться на кладовищі села. Звертаючись до учасників жалобного заходу секретар міської ради Сергій Бабюк, зазначив, що історія нашого народу багатостраждальна і ми не повинні забувати її чорних сторінок. «Адже довгі роки ми говорили між собою пошепки про ті страшні події, а сьогодні, коли ми маємо власну державу, настав час говорити про це вголос. Цього вимагають мільйони жертв. Усі, хто загинули голодною смертю, не можуть зникнути безслідно, пам'ять про них повинна жити в наших серцях - наголосив Сергій Вячеславивич.
Він побажав усім миру, достатку, щастя і злагоди. Закликав бути співчутливими, пам`ятати минуле і наполегливо будувати щасливе майбутнє України.
Присутні на мітингу, серед яких окрім представників керівництва міста, були працівники структурних підрозділів міської ради та виконавчого комітету, підприємств, установ та організацій, учні навчальних закладів, жителі міста і села, яким небайдужа історія нашої країни, поклали до пам’ятного знаку композиції з колосків та живі квіти. 
У нас, українців є традиція: коли людина помирає, запалювати свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі. А, оскільки, під час голодомору в поминання ніхто не світив свічки, то душі їхні досі неупокоєні. В пам`ять про безневинно загублені душі біля пам`ятного знаку розмістили інсталяцію з 33 свічок, колосків та калини. 

Сьогодні тисячі українців приєднаються до всеукраїнської акції «Запали свічку у своєму вікні», яка розпочнеться о 16 годині. Кажуть, що поставлена на вікно свічка – данина тим, хто не корився і не був здоланий. А палаюча свічка – наша пам’ять про мільйони загублених життів. Тож запаліть свічечку на своєму вікні, і нехай їхні душі знають, що ми пам’ятаємо.

Інформація відділу з питань внутрішньої політики