Наслідки Другої світової війни вражають величезними жертвами. Від рук німецьких загарбників загинули десятки мільйонів людей. У світі є чимало місць, що символізують пам'ять про тих, хто стали жертвами загарбницьких планів фашистської Німеччини. 29 вересня 2019 року виповнюються 78-мі роковини від початку однієї з найбільших трагедій ХХ століття – масових розстрілів мирного населення в урочищі Бабин Яр у м.Києві, вчинених нацистами у 1941-1943 роках.
Тоталітарні режими, що панували в минулому столітті, знищували людей за ознаками етнічної, расової, культурної, релігійної та класової приналежності по всій території України. Пам'ять про жертви, які були спричинені ксенофобією, расизмом та ідеологією фашизму і тоталітаризму, має слугувати пересторогою для недопущення подібних страшних злочинів проти людяності у майбутньому та водночас сприяти консолідації українського суспільства.
Київ був взятий військами Вермахту 19 вересня 1941 року. Позаду солдатів бойових частин йшли вояки зондеркоманди СС 4а, айнзатц-группи С – це були справжні гітлерівські "хорти", які спеціалізувалися на винищенні єврейського населення інших, вже загарбаних країн. Лише десять днів знадобилося їм, аби підготувати та перетворити Бабин Яр на масове поховище для тих євреїв Києва, які не покинули місто. Перші розстріли відбулися 29 вересня. Тоді фашисти вивели в Бабин Яр понад 700 пацієнтів психіатричної лікарні ім. Івана Павлова. Трохи пізніше була сформована команда, яка інформувала і збирала євреїв. Цим людям наказали прибути в Бабин Яр, взявши з собою всі цінні речі. Неподалік від Яру людей змушували віддавати їх цінності та документи, а ще – повністю роздягнутися. Роздягнутих, їх заганяли донизу групами по 10 осіб та розстрілювали – планомірно, цілеспрямовано, неначе виконуючи якусь тоскну, буденну роботу. Про це, зокрема, розповідав Курт Вернер – есесівець з зондеркоманди 4а, якого було засуджено у Нюрнбергу. "Євреї, які приходили пізніше, повинні були лягати на мерців, яких ми розстріляли до них. Стрільці стояли за євреями та вбивали їх пострілами у потилицю", – такою була його розповідь. Багато людей були поховані живими, тому що кулі їх лише поранили, але не вбили – проте, вибратися самотуж із братської могили вони вже не могли. Вижили лише одиниці – наприклад, 30-річна Діна Пронічева, яка повинна була загинути ввечері 29 вересня, впала на вже вбитих ще до того, як почали розстрілювати її партію. Вона прикинулася мертвою і їй вдалося видертись вночі із лише трохи припорошеної землею прірви та втекти.
Наступного дня, 30 вересня, вбивства продовжились, тисячі людей загинули в ці два дні у Бабиному Яру. А в наступні місяці тут були вбиті – партизани, цигани, українські націоналісти-повстанці. Крім цього розстріляні військовополонені, матроси, футболісти "Динамо Київ", які зіграли в "матчі смерті" та українська поетеса Олена Теліга разом із чоловіком.
Бабин Яр став своєрідною "фабрикою смерті", де знищувалися ті, кому нацисти та їх поплічники відмовили у праві на життя. Це останнє місце спочинку українських героїв, які в роки Другої світової війни виборювали незалежність України. Пам'ять про них навічно збережеться в серцях багатьох поколінь українців.
