Кожен із нас пам'ятає ту мить, коли почули: „Вітаємо, Ви стали батьками!". З того моменту найзаповітнішою нашою мрією має стати думка, як зробити свою дитину щасливою.

„Разом із статусом батьківства громадяни, які народжують дітей, набувають як права, так і обов'язки та відповідальність за виховання та розвиток дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток."

Згідно з Сімейним кодексом України (ст. 150) на батьків покладається виконання таких обов'язків:

1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов'язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Сім'я є найважливішою ланкою у вихованні дітей. Саме на сім'ю покладені не лише функції відтворення та продовження роду, в ній ще закладаються основи виховання та формування майбутньої особистості, відбувається передача нащадками духовних цінностей, життєвого досвіду, трудових навичок, національних особливостей.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Народ здавна сповідує істину: батьки – головні природні вихователі й особистим прикладом справляють найбільший виховний вплив на дітей.

Невдячна батьківська роль. Адже в очах людей в усьому винні саме ми – батьки. В тому, що дитина товста, і в тому, що вона занадто худа, в тому, що вона не вихована, каже неправду, краде, погано поводиться - за все відповідають батьки.

                      Правила батьківської поведінки:

 * у стосунках з дитиною необхідно спиратися на позитивні якості особистості;

* показувати власний приклад позитивної поведінки, не допускати розходження між словами і власними діями, «Роби, як я», а не «Роби, як я кажу»;

* давати оцінку не особистості, думкам, емоціям дитини, а її поведінці;

* навіювати дитині позитивне;

* жити сьогоднішнім днем, не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого;

* не жити замість дитини, але бути поруч для допомоги їй у разі необхідності.

Батьки, пам'ятайте, що «З чим увійде дитина до дорослого світу – позначиться і на її житті і на Вашому! ».