11 квітня, у всьому світі відзначається пам'ятна дата — Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів.
У нацистській Німеччині діяла програма з “оздоровлення нації”, яка полягала у винищенні так званих расово неповноцінних людей, осіб із нетрадиційною орієнтацією, релігійних меншин. Відповідно до неї передбачалося знищити або переселити на територію Третього Рейху 31 млн мешканців західної частини СРСР і Польщі, серед них – 65% українців, 75% білорусів, 80-85% поляків. На «очищених» землях мало поселитися німецьке населення. Для цих цілей створювалися табори смерті, в яких люди вмирали від недоїдання, важкої фізичної праці, хвороб та експериментів над ними.
Широке розповсюдження концентраційні табори набули в роки Другої світової війни і були розташовані, як у самій фашистській Німеччині, так і на окупованих нею територіях. В той час діяло більше 14 тисяч концтаборів, гетто та в'язниць. Через табори смерті пройшли понад 20 мільйонів осіб з 30 країн світу, з них 5 мільйонів — громадяни Радянського Союзу. Приблизно 12 мільйонів чоловік так і не дожили до звільнення, серед них — близько 2 мільйонів дітей.
11 квітня 1945 року в’язні концтабору «Бухенвальд», дізнавшись про наближення союзних військ, підняли збройне повстання, яке увінчалось успіхом, тому за рішенням Організації Об’єднаних Націй щороку саме в цей день у всьому світі вшановують полеглих та звільнених з концтаборів. У таборі в той час знаходилися декілька десятків тисяч ув’язнених із 18 країн Європи. У цьому жахливому місці за дев'ять років побувало близько двохсот п’ятдесяти тисяч людей. Згідно з оцінками, близько 50 000 людей загинули в Бухенвальді - переважно євреї, цигани та політичні в'язні, але також радянські (українські включно) військовополонені. Їх вбивали камінням, різками, топили в гною, кастрували, нівечили, морили голодом. Деяких людей навмисне заражали вірусами задля медичних експериментів.
Також 11 квітня були звільнені в’язні концтабору «Дора», 22 квітня - «Заксенхаузена», 29 квітня – «Дахау», 30 квітня – «Равенсбрюка», потім – «Освенцим» і «Майданек», «Маутхаузен» і «Штутгоф». У 1945 році вийшли на волю 530 тисяч чоловік. Близько 250 тисяч із них були колишні радянські громадяни.
На території України діяли 180 таборів смерті, де було страчено 1366 тис. військовополонених. У червні 1943 року перестало існувати Львівське гетто, де було страчено 130 тис. чоловік. «Фабрики смерті» діяли в Києві, Львові, Дніпропетровську, Харкові, Кіровограді та інших місцях.
З року в рік 11 квітня з тривожним трепетом в душі люди йдуть туди, де колись височіли страхітливі мури концтаборів, щоб віддати данину скорботної пам'яті мільйонам мучеників, для яких нацистські концтабори стали дорогою в небуття. Цього дня уклонімося пам’яті тих, хто був за колючим дротом гітлерівських катівень, хто навіки залишився там – у безіменних могилах чи печах крематоріїв і тих, хто вижив усім смертям наперекір, живучи за мертвих.
Сторінки минулого не треба забувати ніколи. Важкий шлях пройшло «Покоління війни» - голод, тяжка виснажлива праця та багато інших випробувань. Ті, що ще залишилися в живих, згадують усі ті роки з болем. Головне, щоб не повторилось. Тож щиро молімося за мирне, достойне, радісне і щасливе життя на нашій рідній землі, в нашій демократичній, міцній і квітучій Україні.
Інформація відділу з питань внутрішньої політики
