Щорічно навесні з настанням теплої погоди люди починають облаштовувати свої подвір’я, прибирати на присадибних ділянках, дачах, спалюючи суху торішню траву, листя та сміття. Випалюють не лише у себе на дачних ділянках, городах, але й на полях, луках, поблизу лісових масивів, вздовж доріг. На жаль, люди, які так чинять або ж не розуміють усю небезпеку, до якої можуть призвести їхні дії, чи просто ігнорують усі вимоги пожежної безпеки.
Мотиви у «паліїв» різні - це і повсякденне дрібне хуліганство, і «добрі» наміри допомогти швидше вирости свіжій траві, і звичка (не знаю чому, але усі так роблять), і задоволення (красиво, подобається грати з вогнем, нагадує дитинство, романтично, пов’язано з весною), і прийом агротехніки (спрощення праці, так як для того, щоб спалити сухостій - стару траву і гілки, не потрібно прибирати сміття і суху траву граблями вручну). В результаті трава горить практично скрізь, випалюючи молоду рослинність, вбиваючи мільярди дрібних тварин. Оскільки випалювання сухої трави стало справжньою національною традицією, корисно - в черговий раз - порівняти користь і шкоду від такого випалювання.
Користі насправді небагато. Основний аргумент захисників випалювання трави полягає в тому, що таке випалювання прогріває ґрунт і збагачує її золою від згорілої трави, в результаті чого на випалених ділянках нова трава з'являється значно швидше і краще росте. Насправді ж це лише візуальний ефект: суха трава спочатку просто приховує зелені молоді пагони, і через це невипалені ділянки спочатку здаються сірими. Ґрунт від пожежі прогрівається зовсім незначно, але при цьому насіння трав, що знаходяться на поверхні, знищуються,
Що ж стосується удобрення ґрунту золою - трав'яна пожежа не додає нічого істотно нового: мінеральні поживні речовини, що містяться в попелі, все одно потрапили б у ґрунт при розкладанні сухої трави.
Про шкоду трав'яних пожеж можна сказати набагато більше, тому що такі трав'яні пожежі можуть призводити до суттєвого зниження ґрунтової родючості. Така пожежа не збільшує кількість поживних речовин в ґрунті. Однак при цьому втрачаються азотні сполуки, значна частина яких згоряє в пожежі, і органічна речовина ґрунту - відмерлі, але не розкладені частини рослин. Органічна речовина забезпечує пористість ґрунту, утримує вологу, утримує доступні поживні елементи. Спалювання органічної речовини - це основний фактор зниження ґрунтової родючості.
Такі пожежі в результаті також завдають великої шкоди біологічному різноманіттю. При них гинуть майже всі тварини, що мешкають в сухій траві. На згарищах досить часто знаходять згорілі пташині гнізда, обгорілі слимаки, гризуни, дрібні ссавці. Багато видів рослин також важко переживають трав'яні пожежі. На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, але дуже часто не відновлюється ніколи.
Спалювання трави - одне з головних джерел викидів вуглекислого газу до атмосфери, що пов'язані з господарською діяльністю людини. При дуже частих пожежах згорає не лише суха трава, але і накопичена в ґрунті мертва органіка, і відповідно збільшуються викиди вуглекислого газу. І як результат посилюється "парниковий ефект".
Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий, він дуже неприємний людям, подразнює очі, має неприємний запах, може викликати алергії. Спалюючи траву в місті, ви спалюєте ті солі важких металів, що осіли на рослинах - такий дим отруйний. До того ж у купках сухої трави і хмизу може бути часто сміття, в тому числі і не придатне, небезпечне для спалювання, наприклад, пластикові пляшки. На забруднених радіонуклідами територіях у повітря з вогнем і димом потрапляють радіоактивні речовини, які вітром переносяться на значні відстані. У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи летючі токсичні органічні і неорганічні сполуки. При випалюванні трави вздовж автодоріг відбувається забруднення повітря важкими металами.
Наведених вище аргументів цілком достатньо для того, щоб відмовитися від випалювання сухої трави повсюдно. То ж, якщо Ви бачите, як несвідомі громадяни палять траву, за можливості, поясніть, будь-ласка, чому не слід це робити, адже, скоріш за все, вони не свідомі щодо таких дій або ж звернутися до уповноважених представників органу нагляду та повідомити про дану подію.
Відповідно до ст. 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу, а так само невжиття особою, яка одержала дозвіл на випалювання зазначеної рослинності або її залишків та опалого листя, заходів щодо своєчасного їх гасіння передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 340 грн.) і на посадових осіб - від п'ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1 190 грн.).
Кожен з нас має законне право боротися із підпалами, відстоюючи своє конституційне право на довкілля, безпечне для життя і здоров’я та реагувати на такі факти задля застереження нанесення колосального збитку як природі, так і людям на території м. Ватутіне та с. Скаливатка.
Тому, не випалюйте самовільно суху природну рослинність або її залишки. Суха торішня трава - не сміття, а безцінне живлення, житловий будинок, притулок, умови для життя, створені самою природою. Любіть, шануйте, бережіть природу - вічне джерело нашого життя, нашої твердості та майбутнє нащадків!
Інформація головного спеціаліста, інспектора з благоустрою
