29 січня українці вшановують героїв бою, який відбувся в січні 1918 року поблизу ст. Крути (нині с. Пам’ятне Борзнянського р-ну Чернігівщини). Героїв, які в тяжкі часи насадження більшовицького режиму, не забували що вони українці, виступили проти переважаючих сил армії Муравйова, і полягли, затримавши «червоних», що рвалися на Київ.
Йшли запеклі бої біля станції Бахмач, і вже 25 – 27 січня українські війська змушені були залишити її і відступити до станції Крути. На цій залізничній станції близько 5 годин тривав бій між підрозділами російської Червоної гвардії, які мали 4000 гарно вишколених, озброєних, загартованих в боях солдат і загоном із київських курсантів, які не мали бойового досвіду, та козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. Поряд з курсантами військової школи участь у бою приймали звичайні школярі гімназисти 7-10 класів віком від 14 років, 27 студентів, які охороняли станцію. потрапила в полон і згодом були страчені. Перед розстрілом учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів.
Російські війська не мали змоги наступати 4 дні після бою. За цей час українські війська здійснили організований відступ, підриваючи за собою мости та колії. З цієї причини, війська Муравйова вже не мали можливості перевозити боєприпаси та інший реманент залізницею. Окрім цього така затримка дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.
За різними оцінками під Крутами загинули від 70 до 100 українців. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв. Подвиг молодих бійців став прикладом для майбутніх поколінь захисників України. За рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі Києві. Тіла вояків-студентів було перевезено до місця, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевский, який назвав цей учинок київської молоді героїчним.
Пройшли роки, але пам'ять про героїчний подвиг молодих захисників української державності, не згасає. Вона в серці кожного українця, кожного патріота своєї країни. І допоки ми будемо пам’ятати про видатні сторінки історії України, будемо вшановувати її героїв – ми житимемо у вільній і незалежній державі. Тож свято бережімо пам'ять про понівечені молоді життя Героїв Крут, які полягли за те, щоб нащадки жили у волі, а не під гнітом. Слава Героям Крут! Слава Україні!
