З початком військових дій на території України під час Другої світової війни, нацисти почали реалізовувати генеральний план «Ост», в якому були викладені основні засади і напрями «східної політики» Гітлера. Відповідно до нього передбачалося знищити або переселити на територію Третього Рейху 31 млн мешканців західної частини СРСР і Польщі, серед них – 65% українців, 75% білорусів, 80-85% поляків. На «очищених» землях мало поселитися німецьке населення.
Для ізоляції, знищення чи майбутнього використання ув’язнених і полонених нацисти створили розгалужену систему таборів. Люди, попередньо ув’язнені за рішенням гестапо, потрапляли до концтаборів без звинувачень і вироків. Місця примусового утримання, охороняли війська СС. Тут в’язні працювали в умовах найсуворішого режиму та в абсолютній ізоляції.
Справжніми катівнями для мільйонів українців, євреїв, інших громадян України були 180 концтаборів на території України, які стали страхітливими «фабриками смерті». Українських в’язнів утримували також у 26 таборах на території Європи.
Усього на територіях, підконтрольних гітлерівцям, у концтаборах, таборах смерті, в’язницях утримувалось 18 млн осіб. Із них більш як 11 млн були знищені. Серед загиблих – 5 млн громадян колишнього СРСР, а також 6 млн євреїв із різних країн. Кожен п’ятий в’язень був дитиною.
11 квітня у всьому світі відзначається Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. Цей день встановлено у 1991 році згідно з рішенням Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй.
Його встановлення пов`язане з подіями у найбільшому концентраційному таборі Бухенвальд весною 1945 року. В березні німецьке командування й основна частина охорони, щоб уникнути справедливого покарання від військ, які звільняли захоплені Гітлером території, втекли з табору. Полонені дізнавшись, що війська союзників зовсім поруч, влаштували збройне повстання і коли в концтабір 11 квітня 1945 року увійшли американські війська, повсталі вже перебрали на себе контроль над табором смерті. Завдяки повстанню гітлерівцям не вдалося приховати сліди злочинів проти людства. Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів — Дахау, Освенціма, Майданека та інших.
З метою вшанування пам’яті мільйонів людей, загиблих у нацистських концтаборах, гетто, місцях примусового утримування, тих, хто був за колючим дротом гітлерівських катівень, хто навіки залишився там – у безіменних могилах чи печах крематоріїв, хто замість даного при народженні імені та прізвища був затаврований номером, хто смерті на зло вижив у катівнях, для вираження щирої поваги старшому поколінню, на долю якого випали неймовірні муки і страждання, і встановлено Міжнародний день визволення в’язнів нацистських таборів.
Цей день – нагадування і пересторога. Історії не можна забувати, щоб ніколи більше не повторились подібні жахіття, щоб нинішні й прийдешні покоління не знали що таке катівні, концентраційні табори, смерть у вогняному пеклі крематоріїв.
Давайте разом з цілим світом вклонімося людям, біографії яких є прикладом мужності, стійкості, витримки і патріотизму. Уклонімося світлій пам’яті тих, чиї життя несправедливо обірвались за колючим дротом таборів смерті.
І щиро молімося за мирне, достойне, радісне і щасливе життя на нашій рідній землі, в нашій демократичній, міцній і квітучій Україні.
Інформація відділу з питань внутрішньої політики
