Четверта субота листопада - сумна дата трагічної історії України. В цей день ми вшановуємо пам'ять людей, що стали жертвами нелюдського тотального знищення голодом. 27 листопада – День пам’яті жертв голодоморів, що прокотилися країною трьома потужними хвилями, зокрема найстрашнішого – Голодомору 1932 - 1933 років.

Це найбільша трагедія, яку довелось пережити українському народові. Вона була найбільш жорстокою, і за межею людського розуміння. Голод на найродючіших землях планети був організований задля приборкання українського національного руху та упокорення українського селянства, яке хотіло жити у своїй державі так, як заповідали предки.

Протягом 1932-1933 років радянським керівництвом замовчувався стан справ в Україні. Інформація про голодуючих селян не розповсюджувалася, і відхилялася будь-яка допомога. Моторошно подумати, що в цивілізованому суспільстві могло буди таке дике явище, як голод, де люди вмирали родинами, вулицями, і цілими селами. Як влучно визначив Джеймс Мейс, видатний дослідник голодомору: «Сталін прагнув «вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, український дух, українську культуру і українську історію, знищити Україну як таку».

Багатостраждальна історія нашого народу, і ми не повинні забувати її чорних сторінок. Адже довгі роки про ті події говорили пошепки, а сьогодні, коли ми маємо власну незалежну державу, настав час говорити про це вголос. Цього вимагають мільйони жертв. Усі, хто загинули голодною смертю, не можуть зникнути безслідно, пам'ять про них повинна житии в наших серцях.

У нас, українців є традиція: коли людина помирає, запалюють свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі. У ті роки померлим ніхто не світив свічки. То ж в пам’ять про безневинно загублені душі по всій Україні запалюють свічки.        Схилімо й ми голови в жалобі за українцями, які померли голодною смертю,  у спільній молитві згадаймо всіх, кого забрав голодомор, запалімо свічу пам’яті у власних оселях. Нехай Господь прийме їх загублені душі до Царства Божого, а нас укріпить у вірі, надії, любові.

Бажаю всім, щоб на столі українців завжди був хліб і до хліба, щоб люди жили в достатку, щоб дитинство наших дітей і онуків було щасливим і ситим, а держава була могутньою, процвітаючою і з високим рівнем добробуту.

І хай оберігає нас Господь від будь-якого лиха.

З повагою міський голова Олександр Заборовець